Шкільна освіта

В принципі, всі перелічені ідеї вже використовуються і розробляються в передових освітніх системах, до яких ми рухаємося в процесі реформи системи освіти України, не дивлячись на жорстке обмеження ресурсів. Важливість цієї публікації, на мій погляд, полягає в тому, що в авторитарній російській системі освіти появляються прогресивні думки.

Маніфест про цифрове освітнє середовище Edutainme logo
Некомерційна ініціатива проекту Edutainme

Передмова від авторів

Швидкість змін навколо нас дуже зросла. Відбуваються фундаментальні зміни і відхід від умов, при яких були розроблені наші нинішні системи освіти – формується нове освітнє середовище. В цьому середовищі не завжди легко копіюються старі матеріали і методики, і навпаки, в ній з’являються інші потенціали.

Однак успіх створення і застосування нових технологій залежить від усвідомлення освітньої парадигми: мета освіти – не засвоєння суми знань, а розвиток вільної особистості.

Мета цього маніфесту – декларувати принципи створення цифрових освітніх середовищ, де учень буде не об’єктом навчання, а суб’єктом – тобто сам впливати на свій розвиток.

Ми сподіваємося, що ці принципи стануть основою для державної політики в сфері освіти, допоможуть згуртувати розробників і вчителів, дадуть можливість усвідомити загальні проблеми і створити образи майбутніх освітніх проектів.

1. Нова організація змісту освіти

Від неподільних курсів до мікроформатів
Потрібно перестати мислити в термінах курсів. Майбутнє – за гранульованими форматами.

Сучасна мобільна людина вчиться і працює всюди – короткими уривками в метро, ​​на дачі без Інтернету, в ліжку і в парку.

Перехід до більш компактних, гранульованих освітніх форматів відкриє нові можливості для навчання: вчителі зможуть включати в свої курси фрагменти матеріалів інших вчителів, давати на них посилання. Учні зможуть легше знаходити інформацію для міждисциплінарних досліджень, легше виходити за межі свого курсу – наприклад, з біології в хімію, з історії в економіку.

Гранульовані формати зроблять навчання гнучким і доступним для все ширшої аудиторії, яка продовжує вчитися все життя.

Від пасивного слухання до активної дії
За ключову одиницю навчання потрібно приймати активність.

Зараз навчання – це найчастіше отримання інформації, заданої ззовні – програмою, учителем або стандартом. У цифровому середовищі одиницею навчання стає активність учня. Активність спрямована не тільки на сприйняття, але і на продуктивні дії учня над отриманою інформацією або в процесі її отримання. Активністю може бути прочитання або перегляд, робота з вбудованою моделлю, виконання завдань або самоперевірки. Проявити активність – значить дочитати або додивитися до кінця, попрацювати з моделлю, знайти правильні відповіді.

Активності автономні, а разом формують нескінченну кількість ланцюжків: курсів, квестів, кампаній – освітніх траєкторій. Кожна активність повинна мати певну вартість: у відсотках від підсумкового результату, плюси до навичок і метанавичок.

Від білих плям до карт знань
Міжпредметні зв’язки важливі так само, як окремі галузі знань.

З появою більш компактних, гранульованих форматів навчання виникає необхідність в картах і графах, що відображають горизонтальні зв'язки між освітніми активностями, а також у розвитку аналізу великого обсягу даних. Створення графів знань стане поштовхом до розвитку нових пошукових механізмів і рекомендаційних систем для освітніх програм, навчальних і наукових матеріалів, дозволить краще класифікувати галузі знань і навичок, стане основою для гнучких систем атестації.

Від єдиних підручників до персоналізованих траєкторій
Індивідуалізація – вище благо і точка відліку.

Звичне поняття «підручник» зберігає сенс виключно як добірка загальноосвітнього характеру різного типу. На зміну йому має прийти цифрове освітнє середовище, де кожен може вибирати власну освітню траєкторію, що складається з активностей, які потрібні йому тут і зараз. Середовище, в свою чергу, повинно безперервно аналізувати потреби і здібності учня і пропонувати сценарії подальшого розвитку.

Наприклад, рекомендаційні системи повинні брати до уваги, що до одних і тих же навичок можна прийти різними шляхами, а рівень учнів на одній і тій же освітній програмі може бути різним. При формуванні освітньої траєкторії вік не має значення, на перший план виходять знання, мотивація і швидкість сприйняття.

Рекомендації повинні бути доступні всім учасникам навчального процесу – в тому числі вчителям і батькам.

2. Мотивація в цифрових освітніх середовищах

Від зумовленості до вільного вибору
Учень повинен бути співучасником свого навчання.

В учня повинна бути можливість брати участь в організації свого навчання: що б не стояло на порядку денному, тест або текст, в будь-який момент учень повинен розуміти, скільки він освоїв, скільки залишилося і що робити далі.

Слід заохочувати прагнення долати труднощі, перевершувати в змаганнях інших і себе самого. Критерії успіху повинні бути прозорими і зрозумілими, а помилка – мати деяку ціну і соціальні наслідки, важливо бачити, як витрачені зусилля впливають на результат, і отримувати миттєвий зворотній зв'язок на всі свої дії. Це обов’язкова умова для аналізу своїх дій і задоволення від виконаної роботи, яке мотивує до подальшого вдосконалення.

Потрібно передбачити прийоми, що знижують боязнь невдачі або несхвалення. Гра – найприродніший спосіб розвинути наполегливість і цілеспрямованість. Нова медаль або чорний пояс допомагають залишатися залученим, але не можна заохочувати навчання тільки заради подарунків. Учень повинен цінувати конкретну користь, яку можна отримати разом з новою навичкою.

Від спільного слухання до колаборативних проектів
Середовище – це соціальний простір.

Цифрова освітнє середовище повинно враховувати соціальні механізми – конкуренцію, кооперацію, взаємонавчання і взаємооцінювання. Лише в режимі спільної діяльності можна подолати відчуження, навчитися вести конструктивну дискусію, реагувати на критику, встановлювати і підтримувати спілкування. Для того, щоб користуватися перевагами групового навчання, потрібно розвивати культуру конструктивного зворотного зв’язку, підтримувати економіку уваги – «чим конструктивніше я оціню іншого, тим вищий мій рейтинг», давати учням можливість рецензувати і коментувати роботи один одного, формувати спільноти, допомагати відстаючим.

Від повторення до творчості
Учень повинен мати можливість створювати.

У середовищі повинні бути закладені можливості для прояву ініціативи, створено творчий простір учня. Приклад прояву ініціативи – взаємонавчання, індивідуальна або спільна творчість – мозкові штурми, проектне навчання. Важливо пропонувати умови для глибокого опрацювання навчального матеріалу та створення власного – формувати структуру і описувати зв’язки, переробляти матеріал, викладати його в інших форматах.

Завдання повинні бути орієнтовані на синтез отриманої інформації, перенесення засвоєної логіки на інші дисципліни або використання знань з різних областей для отримання нового знання. Механічне повторення в цьому випадку неприпустимо.

Самостійна творчість – інша важлива частина освітнього процесу. Основною цінністю володіє не стільки результат, який можна використовувати на виставках або в портфоліо, скільки знання і навички, отримані учнями в ході його створення.

Від формальних іспитів до миттєвого зворотного зв'язку
Освітнє середовище має давати постійний та індивідуалізований зворотний зв’язок на всі дії.

Система оцінки не повинна бути агресивною і нав’язливою, як підсумкові контрольні або випускні іспити. Діагностика повинна відбуватися в поєднанні з процесом навчання. Системи, що працюють з великим обсягом даних, здатні в режимі реального часу порівнювати учня з тисячами інших, аналізувати, наскільки глибоко він розуміє предмет, і передбачати успішність. Це знижує необхідність в стресових тестах і допомагає надавати кожному точкову підтримку. Немає необхідності прив’язувати рівні складності до віку або року навчання, індивідуальні траєкторії дозволяють рухатися вперед відповідно до особистого темпу і готовності, мати можливість зупинитися і детально пропрацювати важку тему, замість того, щоб разом з усім класом освоювати нові горизонти, не засвоївши базу.

Об’єктивний зворотний зв’язок повинен давати можливість учневі оцінювати свої досягнення по внутрішній шкалі – скільки зусиль це коштувало, скільки знань потребувало, наскільки вдалося проявити себе. Без цього внутрішнього компаса неможливо об’єктивно оцінити інтелектуальний прогрес і зрозуміти, чи в потрібному напрямі він рухається.

Від єдиної системи атестації до багатовимірної
Школа і ВНЗ не єдині джерела знань і навичок.

Обмін даними між різними освітніми платформами, програмами та системами управління навчанням дозволяє зробити систему оцінювання багатовимірною, включати результати з зовнішніх джерел в особистий профіль і портфоліо учня, який він може зберігати і розвивати протягом усього життя.

3. Нова архітектура освіти

Від хаосу до архітектури взаємодії

Технології, які вже вплинули на те, як ми спілкуємося, працюємо, подорожуємо, займаємося спортом, неминуче впливають на те, як ми вчимося. Інформаційні мережі, персональні мобільні пристрої, великі дані і хмари, в яких вони зберігаються, відкриті освітні ресурси (OER), ігрові механіки і машинне навчання змінюють архітектуру освітніх процесів.

Освітній зміст може доставлятися через безліч пристроїв і платформ, пов’язаних між собою. Можна отримати завдання від учителя в системі управління навчанням, обговорити його в соціальній мережі, задати питання по пошті, підготуватися до іспиту в додатку, отримати онлайн-сертифікат і покласти його в електронне портфоліо до інших відзнак з гуртків, секцій або курсів підвищення кваліфікації.

Ми спробували позначити очевидні вже сьогодні системні складові майбутньої освітньої цифрової екосистеми, яка прийде на зміну утворення індустріальної епохи.

Управління навчанням (LMS)

Зараз це сховище загальноосвітнього характеру, даних й інструменти для роботи з ними. Цей роздутий монолітний функціонал є слабким місцем таких систем. Вони повинні навчитися підтримувати різні форми цифрового освітнього змісту, працювати з десктоп-, інтернет- та мобільними додатками, дозволяти підключати та відключати модулі від різних постачальників. Або, навпаки, диверсифіковуватися.

Управління освітніми ресурсами (LCMS)

Різке зростання варіативності і доступності педагогічних інструментів провокує розвиток систем управління освітніми ресурсами, які дозволять вчителям орієнтуватися в нових освітніх можливостях, вбудовувати інтерактивний контент, мобільні ігри в уроки або, навпаки, збирати з розрізнених інструментів курси, створювати та публікувати свої навчальні матеріали.

Наприклад, можна буде колективно створювати навчальні сценарії, клонувати їх в будь-яких форматах, змінювати під себе, коментувати. Якщо ресурс буде доступний не тільки вчителям одного університету / школи, а й співробітникам інших освітніх інститутів, це буде основою для підвищення якості навчальних матеріалів та освітнього процесу в цілому.

Неінтерактивний зміст

Книги, відео, оригінали історичних документів і інший старий добрий статичний зміст освіти не зник, а продовжує бути важливою частиною освітніх програм. Згодом він набуватиме все більше інтерактивних рис, стаючи частиною різних освітніх середовищ.

Інструментальні середовища

Крім інтерактивного змісту в навчальний процес все частіше включаються різні цифрові інструментальні навчальні середовища – від мобільних додатків до коллаборативних онлайн-платформ. Ігри, тренажери, віртуальні моделі і онлайн-лабораторії, середовища для візуального програмування, обробки даних, сервіси для створення і роботи над учнівськими портфоліо і ще безліч онлайн-сервісів, ще не виділилися в окремі типи, вчаться взаємодіяти один з одним, вибудовуючи нову архітектуру освітнього процесу.

Сховища даних

Інтерактивні навчальні інструменти викликають вибухове зростання даних, які вони накопичують. Перш за все мова йде про анонімні дані про навчальні події, освітні траєкторії, ефективність педагогічних методик і освітніх програм в цілому. Аналоги Google Analytics для освіти можуть служити як для збору, зберігання і доступу до даних, так і для їх аналізу і вироблення рекомендацій. Зібрані дані можуть бути доступні вчителям, дослідникам або аналітичним сервісам. Ці ж дані можуть бути використані системами управління навчанням для розробки нових моделей оцінювання, видачі бейджів, дипломів та сертифікатів.

Від контролю до вибору
Технології повинен вибирати той, хто ними користується.

Право на вибір конкретних технологій, їх комбінацій на будь-якому етапі навчання має належати тому, хто несе за нього відповідальність – університету, школі або самому учневі. Наявність вибору стимулює цікавість, робить учня більш самостійним і мотивованим.

Від автономності до технологічної екосистеми
Дані слідують за людиною.

Учень повинен мати повний контроль над власними даними, а також можливість забирати їх з собою при переходах між різними освітніми системами і предметними областями, зберігати і використовувати їх на власний розсуд в будь-який час, передавати для аналізу і видачі рекомендацій новим освітнім платформам і спеціалізованим сервісам.

Від автономності до екосистеми
Різні освітні платформи повинні вміти спілкуватися між собою.

Індивідуалізація освіти, поява все більшого числа освітніх сервісів і свобода їх вибору для всіх учасників процесу мають на увазі необхідність перенесення даних з одного цифрового середовища в інше. Міцний союз різних платформ можливий лише при наявності єдиної авторизації і стандартів обміну даними. Системи управління в навчальних закладах повинні вміти враховувати успіхи учня в сторонніх додатках: частково або повністю бачити завершення активності і підтверджені навички.

HTML5 допоможе працювати з величезною різноманітністю гаджетів і браузерів, LTI дозволить різним освітнім компонентам тісніше інтегруватися один з одним, на зміну неповоротким дискам і SCORM повинні прийти публічні API, відкриті стандарти і специфікації - JSON, REST, HTTPS, OAUTH2. Збереження даних повинна забезпечуватися зашифрованими протоколами і партнерськими ключами.

Це знизить залежність від монолітних комплексних програмних рішень, відкриє дорогу вільного програмного забезпечення і комерційним розробкам вузької спрямованості, розвине конкурентну боротьбу, підвищить якість рішень.

4. Нова педагогіка

Від монополії до медіапростору
Освіта повинна вчитися конкурувати з індустрією розваг.

У цифровому середовищі конкурентами освітніх проектів стають не тільки інші онлайн-курси, а й музеї, ігри, серіали, соціальні мережі і просто будь-які відкриті сайти і додатки. У цих умовах особливо важливо брати на озброєння ті ж інструменти, що і конкуренти, тих же фахівців. Кожна додаткова хвилина, витрачена на навчання – перемога UX-дизайнерів, розробників, сценаристів і контент-кураторів. Навчальне середовище онлайн – це не просто сцена, на якій розгортається освітній процес, а динамічний простір, здатний змінювати свої характеристики залежно від того, хто і як в ньому себе поведе. З’являється поняття освітнього сценарію: при розробці освітніх ресурсів потрібно враховувати послідовності переміщення по їх модулях, сесіях і розділах. Ми віримо, що в майбутньому освітні онлайн-програми можуть сформувати новий самостійний жанр, зі своїми шанувальниками, колосальними бюджетами та «голлівудськими» вчителями в головних ролях.

Від педагогіки-філософії і педагогіки-мистецтва до цифрової педагогіки
Педагогіка стає точною наукою.

У цифровому просторі можна дружньо поплескати по плечу або вдарити по пальцях лінійкою. Старі педагогічні теорії потрапляють в зовсім нові умови. Формується нова, цифрова педагогіка, і ніхто толком не розуміє, як вона повинна бути влаштована. Ясно тільки, що потрібно пробувати, експериментувати і шукати нові працюючі моделі. Нові великі дані можна використовувати для більш глибокого оцінювання знань і навичок, поглиблення зв’язків між усіма рівнями навчання, налагодження контакту між освітніми інституціями, студентами та роботодавцями, оцінці успішності.

Електронний підручник і цифрове освітнє середовище

Зміст

Мотивація

Учень

Учитель

У створенні маніфесту брали участь

Маніфест – це некомерційна ініціатива проекту Edutainme, в роботі над якою об’єдналися педагоги, психологи, дизайнери, інформаційні архітектори, IT- проектувальники і розробники. Це перша спроба, але ми сподіваємося, що до нас приєднається більше професіоналів, які допоможуть доопрацювати і дорозвинути закладені ідеї, щоб перетворити цей маніфест в стандарт.

Наташа Чеботар – редактор
Володимир Синельников – видавець
Михайло Кушнір – учитель
Марина Мдівані – психолог
Іван Травкін – учитель
Шаміль Хісамбеєв – психолог
Андрій Мерескін – програміст
Ліза Орешкіна – інформаційний архітектор
Лія Сафіна – педагогічний дизайнер
Лара Симонова – аналітик

Джерело: http://manifesto.edutainme.ru/