Як розповіла в інтерв’ю FaceNews голова парламентського комітету з питань науки і освіти Лілія Гриневич, в Європі 11-річка залишилася тільки в Україні, Білорусі та Росії. Однак 11 років недостатньо, щоб дати українським учням комплект освітніх компетентностей, узгоджений усіма членами Євросоюзу. Нардеп наголошує: загальна середня освіта має складатися з 4-річної початкової школи, гімназії та окремої старшої 3-річної школи - ліцею. За її словами, якщо уряд уважно поставиться до реформи, 1-й і 5-й клас 12-річної школи реально запустити з 2018 року. Однак реорганізація шкіл - питання декількох років.
Нещодавно Арсеній Яценюк заявив, що «уряду не вдалася реформа середньої освіти». Що Ви скажете про таку заяву?
Реформи середньої освіти ще й не було. Середня освіта знаходиться в стані стагнації, і розвивається виключно внутрішнім потенціалом прогресивних педагогів. Вчителі, які на місці щось роблять, навчальні заклади, які на місці щось роблять, ось вони якось розвиваються.
Головне, це яку мету ставить освіта, і який зміст освіти, що обслуговує ці цілі. У зв’язку з європейським вибором України, у нас оновилася мета. Це висуває нові вимоги перед нашими випускниками.
В ЄС усіма членами Європейського союзу вже узгоджений комплект європейських компетентностей, якими повинен володіти кожен випускник із загальним середньою освітою. Ми теж повинні націлити зміст нашої освіти на цей комплект компетентностей. Володіння рідною мовою, державною мовою, двома іноземними мовами, інформаційними технологіями, покращене вивчення математики та природничих наук, підприємництво та фінансова грамотність, вміння вчитися протягом усього життя, критично мислити. На жаль, цього немає у змісті української освіти.
Коли стартує реформа середньої освіти?
Реформа середньої освіти буде запущена, коли ми зробимо нові освітні стандарти. Під них потрібно підготувати вчителів. Щоб дати учням всі ці компетентності, 11-ти років недостатньо. Тому нам потрібен 12-й рік. До слова, в Європі 11-річка тільки в Україні, Білорусі та Росії.
Планується 4-річна початкова школа. Далі буде йти основна школа, яка буде називатися гімназією. І старша 3-річна школа - ліцей. Ліцей повинен бути двох типів: академічний ліцей, де поглиблено вивчаються певні предмети і готуються до вступу до ВНЗ, і професійний ліцей, де людина отримує загальну середню освіту, але разом з тим і професію.
Якщо ми приймемо Закон «Про освіту», який затвердить цю нову структуру і, головне, зміст освіти в українській школі, то отримаємо правову основу для реформи.
Щоби реалізувати реформу, потрібно створити нові стандарти освіти, під них - підручники і навчальне середовище, а також підготувати вчителів. Якщо ми заходимо з реформою в 1-й клас, значить, всі вчителі перших класів повинні пройти певну перепідготовку. Ми почали дуже важливий проект спільно з Міністерством закордонних справ Польщі та Міністерством освіти Польщі, спрямований на створення нових стандартів в освіті. Поляки мають в цьому великий досвід.
Чи можна вже зараз говорити, в якому році з’являться випускники 12-річної школи?
Якщо уряд уважно поставиться до реформи, з 2018 року реально запустити 1-й і 5-й клас 12-річної школи. Таким чином, 12-класники будуть випускатися, фактично, в 2025 році. У трирічну старшу школу - ліцеї, вони зайдуть в 2022-2023 навчальному році. Тільки здається, що це нескоро. Для початку потрібно змінити зміст освіти, підвищити кваліфікацію кадрів у всій мережі установ. Наприклад, ліцеї, про які ми говоримо - це повинні бути окремі навчальні заклади, обладнані для поглибленого вивчення предметів або отримання першої професії. Наш підхід, як, до речі, і європейський, полягає в наступному. Початкові школи повинні бути однаковими для всіх дітей. В основній школі, гімназії, діти вчать багато предметів, отримують загальну освіту і можуть визначитися, що кому цікавіше. А вже на етапі старшої профільної школи, дитина і батьки вибирають: йти в академічний або в професійний ліцей, і в якому напрямку.
Для ліцеїв будуть будуватися нові будівлі або переобладнають частину звичайних шкіл?
Буде реорганізація шкіл. Якщо буде визначено, що ця конкретна школа стає ліцеєм - вона тільки на цьому і буде спеціалізуватися. Якісь загальноосвітні школи залишаться, наприклад, гімназіями, і будуть вчити дітей до 9-го класу.
Така реорганізація - це питання кількох років. Це пов’язано з кадровим забезпеченням, з підвозом дітей. У законодавстві деяких країн навіть є таке положення: будь-яка реформа в системі освіти повинна бути анонсована за п’ять років до того, як вона буде відбуватися. Непідготовлені різкі кроки дуже негативно впливають на долі тисяч учнів і педагогів.
Якщо буде прийнятий Закон «Про освіту», важливо відразу ж прийняти покроковий план впровадження реформи. Щоб батьки, вчителі, учні, органи місцевого самоврядування чітко розуміли, як впроваджується ця реформа, і на якому етапі що потрібно робити.
Як Ви особисто оцінюєте темпи реформи освіти?
Найбільша готовність до реформи в системі вищої освіти. Дискусія велася ще за часів Табачника. Після того, як він вніс закон «Про вищу освіту», з'явилося багато альтернативних. Зокрема, я була одним із співавторів альтернативного законопроекту від опозиції. Потім з'явилася група Згуровського, яка готувала компромісну редакцію законопроекту. Після Революції Переваги в парламенті нарешті з'явилася політична воля прийняти закон «Про вищу освіту».
Ми прийняли досить прогресивний закон, який гарантує автономію і академічну свободу, базові цінності університетської освіти. Зараз йде вже імплементація цього закону. Але поряд з цим, виникли проблеми в інших секторах освіти. Особливо складним викликом є передача професійно-технічної освіти на місцевий рівень.
Я була категорично проти передачі їх на рівень малих міст обласного значення, оскільки дуже часто у таких міст немає достатніх надходжень до бюджету. На базі Комітету ми організували дискусію, розробили і домоглися, щоб Парламент прийняв закон, який відправлений на підпис президента, щоб професійно-технічну освіту управлялося на рівні міст-обласних центрів, а ті ПТНЗ, які виходять за межі міст-обласних центрів - на рівні областей .
Але тепер області та міста-обласні центри повинні включити ці заклади в свою єдину регіональну мережу, зрозуміти, наскільки вона відповідає потребам регіональних ринків праці, і як вона потім буде взаємозалежна в контексті 12-річної профільної школи з системою загальної середньої освіти.
Місцеві органи самоврядування спільно з Міністерством освіти і науки зобов’язані в цьому році представити плани, як повинна упорядковуватися мережа навчальних закладів.
Коли ми віддаємо ці заклади на місцевий рівень, а там не можуть з ними розібратися - починаються закриття, реорганізація. В кінцевому підсумку ми можемо довести ситуацію в професійній освіті до стану, який на початку дев’яностих створили в дошкільній. Коли не було дітей, закривали садочки, «селили» туди Пенсійні фонди, продавали приміщення банкам. А сьогодні черги в садки, і все це добре знають.
Не можна допустити цю помилку. У червні плануємо великі парламентські слухання у Верховній Раді про те, яким чином професійна освіта повинна відповісти на потреби ринку праці, і які повинні бути підходи на центральному рівні і на рівні громад до системи професійної освіти.
Днями заступник міністра освіти Олег Дерев'янко подав у відставку через «повільних, косметичних змін, які вже не допоможуть ні системі освіти, ні державі в цілому». Як Ви сприйняли цей крок? І чи можна дійсно говорити, що темпи реформи освіти в Україні настільки повільні?
У мене ще не було можливості запитати у пана Дерев’янка, що він мав на увазі.
Що нам дійсно потрібно на рівні всіх гілок влади - і парламенту, і уряду, і президента - так це більш чітке розуміння стратегічного значення освіти і науки в країні. Сьогодні не всі розуміють, що освіта є частиною національної безпеки України. Не тільки обороноздатність, не тільки армія, а й освіта.
В освіті формується відповідальність громадян і духовний ідеологічний фундамент всієї нації. Часто освіту розглядають як витратну сферу, а потрібно її розглядати як сферу інвестицій. Тому що це інвестиції в молоді покоління, в тих, хто буде керувати країною через 10-15 років.
А зараз радикально скорочено фінансування науки. У місцевих бюджетів є проблеми - вони не можуть до кінця забезпечити всі покладені на них функції в сфері освіти. Мені здається, що новий шлях для реформи - це подивитися на освіту і науку як на інвестицію, яка в майбутньому повернеться сторицею. Так, нам потрібно поліпшити ефективність використання коштів. Якщо ми розглядаємо, наприклад, науку - давайте більшу частину фінансування давати у вигляді грантів. Чи не в фінансування будівель і ставок, але дамо нашим вченим більше доступу до наукових грантів. Щоб здібні вчені і колективи робили проривні кроки в науці, отримували на ці дослідження кошти. Новим законом «Про наукову і науково-технічну діяльність» ми створили необхідну правову базу для цього. Потрібно втілювати це в життя.
Що значить новий зміст освіти, про який ми говорили? Ми повинні інвестувати в людей, які здатні написати нові стандарти і підручники. Ми повинні мотивувати практичних фахівців до впровадження реформи. Сьогодні ж зарплата вчителя вже спустилася на таке дно, що скоро молоді та талановиті люди взагалі не будуть залишатися в цій професії. Тобто ми повинні вирішувати проблему низького соціального статусу вчителя.
Проблем багато. Але з огляду на те, що сьогодні наша держава бореться за свою незалежність, люди віддають своє здоров’я і життя на фронтах - кожен на своєму місці теж повинен зробити більше, ніж би це було в абсолютно мирній ситуації. Потрібно витримати цей час, і не просто витримати, а скористатися ним як часом для позитивних змін.
Уряд виділив 170 мільйонів гривень на створення в кожній області школи-хаби. Чому для України це зараз актуально, і в чому суть ідеї?
Всім відомо, що в Україні є багато маленьких шкіл, особливо в сільській місцевості. Є школи, в яких навчається до 30-ти, до 10-ти учнів. Проблема не тільки в тому, що навчання однієї дитини там може коштувати в три-п’ять разів більше, ніж у звичайній школі. А ще і в тому, що в такій маленькій школі діти, особливо учні основної та старшої школи, отримують низьку якість освіти. Іноді один учитель читає одночасно кілька предметів, немає ніяких лабораторій. Тобто повноцінно освоїти програму загальної середньої освіти неможливо. В інтересах дитини потрібно реорганізувати ці маленькі школи, а дітей старшої школи довозити в якусь базову школу.
Спочатку потрібно інвестувати в опорні школи - ті, куди будуть привозити діти з інших населених пунктів. Ці школи, в свою чергу, повинні мати нову матеріально-технічну базу для вивчення фізики, хімії та біології, відповідні комп'ютерні класи, відповідну кваліфікацію вчителів. Крім того, потрібно забезпечити підвезення дітей. Повинні бути шкільні автобуси або ж, якщо є маршрутне повідомлення, договір з перевізниками. Саме цей проект був названий Hub-school.
Ясна річ, якщо дітей старшого шкільного віку посадять в новий шкільний автобус і привезуть в обладнану школу, де дитина реально отримає кращу освіту - тоді і батьки не будуть протестувати з приводу такої реорганізації.
Тобто зараз батьки протестують?
Такі випадки були. Батьки протестують, коли вони не бачать різниці між умовами в їхній школі і в тій школі, куди дитини збираються підвозити. При цьому щоб їздити в іншу школу, дитині потрібно вставати на дві години раніше. Однак батьки зацікавлені, щоб у їх дитини був доступ до кращої якості освіти, але їм це необхідно продемонструвати.
Крім того, у місцевих громад є переконання, що якщо в селі закривається школа, то, фактично, освітньо-культурне середовище не розвивається. Тому ми вважаємо, що початкова школа повинна бути в кожному населеному пункті, де є діти відповідного віку.
Переконана, що майбутнє для зрівняння шансів доступу до якісної освіти на сільських територіях в інформаційних технологіях. Якби вдалося охопити всі сільські школи Інтернетом - ми могли б частково здійснювати так зване дистанційно-очне навчання для дітей. Тобто частина курсу дитина отримує через дистанційне навчання, фактично, може брати уроки у кращих вчителів України. Потім можна було б організувати зворотний зв’язок. А вчитель на місці був би модератором цього процесу.
Але, знову-таки, це майбутнє. Ми прекрасно розуміємо, що частина населених пунктів України, а ми говоримо саме про віддалені, не охоплених відповідної якості Інтернет-зв’язком.
Ці 170 мільйонів спрямовані тільки на обладнання кабінетів (фізика, хімія, біологія) або також і транспортне забезпечення? Чи повинні місцеві бюджети взяти на себе частину витрат?
Ця сума спрямована саме на кабінети. Також є 600 мільйонів гривень у місцевих бюджетах для забезпечення шкільними автобусами. Очевидно, що місцеві бюджети повинні щось додати. Тому що в першу чергу вони несуть відповідальність за систему середньої освіти, і вони найкраще знають, як зробити «освітню карту» регіону з одного боку зручною для дітей, а з іншого - найбільш оптимальною в ефективності витрат на освіту.
Зараз дуже важливо, щоб місцеві органи самоврядування сформували чіткий, зрозумілий план, яким чином буде модернізуватися їх мережу освітніх установ.
Хто буде визначати, яка школа стане опорною? Можливо, для цього планується створити спеціальні кваліфікаційні комісії?
В першу чергу цей проект буде сфокусований навколо об’єднаних громад. Ви знаєте, що в результаті реформи децентралізації у нас вже є об’єднані громади, які взяли на себе «ризик першопрохідців». Вони мотивовані по-новому подивитися на свою мережу шкіл, поліпшити доступ населення до якісних послуг. І саме ці об’єднані громади визначатимуть, які школи будуть у них опорними.
Де-факто, коли школи-хаби з’являться в Україні?
Оскільки кошти вже закладені в бюджеті, громади вже створені, я вважаю, що громади вже зараз можуть визначати такі школи.
За останні два роки в Україні було закрито 269 шкіл. Чи планується подальше скорочення кількості навчальних закладів?
Ми націлені зберегти початкову школу в кожному населеному пункті, де є діти. Я, наприклад, переконаний прихильник того, що 6-ти і 7-річних не можна нікуди возити. Маленькі діти мають право бути ближче до сім’ї і отримувати початкову освіту якомога ближче до місця проживання. Тому ми розробляємо в проекті закону про освіту відповідні положення, що дозволяють розглядати нові формати індивідуального навчання для дітей, можливості більш персоніфікованого навчання «вчитель-учень».
Як повинно реалізовуватися персоніфіковане навчання, про який Ви говорите? Невже будуть набиратися додаткові кадри?
Ми повинні розглядати нові формати, коли один учитель може викладати в кількох населених пунктах. В один день приїжджати, наприклад, в одне село, займатися там з дітьми і давати їм завдання, а потім їхати в інше село. Також один учитель може працювати з різновікової групою дітей на рівні початкової школи.
При цьому такий учитель може бути прикріплений до опорної школи, а працювати з маленькими дітьми в інших селах. Такі підходи працюють у багатьох країнах, де є велика розкиданість населених пунктів.
Щоб вчителі могли їздити між селами, необхідна нормальна транспортне забезпечення. Це зобов'язання місцевого бюджету?
Звичайно. Дуже багато повноважень передано громадам. Питання в тому, підкріплюються ці повноваження фінансовими надходженнями? Думаю, що цей рік буде кардинальним. Тому що ми зможемо на практиці побачити, які місцеві громади отримали додаткові надходження, достатні для виконання перекладених на них повноважень, а які - ні.
У маленьких населених пунктах дуже часто не тільки відсутня транспорт, але і доріг як таких немає. Варто було б об’єднати зусилля з Міністерством інфраструктури?
Це закономірне питання. Очевидно, що не може їхати автобус, якщо там немає ні дороги, ні навіть напряму. І такі ситуації в Україні сьогодні ще є. Тому завдання дуже складне. Коли хтось говорить, що реформа освіти полягає в оптимізації витрат, або в оптимізації мережі шкіл, я категорично не згодна. Тому що суть реформи, і мета реформи - підвищення якості освіти для кожної української дитини. Оптимізація - це тільки один з механізмів для цього.
Але оптимізація має сенс тільки тоді, коли дитину посадили в автобус і по нормальній дорозі привезли до навчального закладу. Поки цієї дороги немає, ми не можемо знижувати ступінь школи або її закривати. Це реальний цивілізований підхід. Тому оптимізація не може відбутися швидко. Вона пов’язана і з транспортною інфраструктурою, і з готовністю шкіл приймати цих дітей.
Ірина Шевченко, «Facenews»
За матеріалами www.facenews.ua | 
