Вчителька початкових класів одного разу попросила дітей написати твір про те, що б вони хотіли, щоби Бог зробив для них.

Увечері, перевіряючи роботи, вона натрапила на один твір, який її дуже засмутив.

У цей момент увійшов її чоловік і побачив, що вона плаче.

- Що трапилося? - запитав він.

- Читай, - відповіла вона, простягнувши твір одного хлопчика.

«Господи, сьогодні прошу Тебе про щось особливе: перетвори мене в телевізор. Я хочу зайняти його місце. Хочу жити, як живе телевізор в нашому домі. Хочу мати особливе місце і збирати сім’ю навколо себе. Щоб мене слухали, не перебиваючи і не задаючи запитань, коли я говорю. Хочу бути центром уваги. Хочу, щоб мною займалися, як займаються телевізором, коли він перестає працювати. Хочу бути в компанії батька, коли він повертається додому, навіть втомлений. Щоб моя мама, замість того, щоб ігнорувати мене, йшла до мене, коли залишається одна і сумує. Хочу, щоб хоч іноді, мої батьки залишали всі справи і проводили небагато часу зі мною. Боже, я не прошу багато... Я тільки хочу жити, як живе будь-який телевізор».

- Бідний хлопчик! - вигукнув чоловік вчительки. - Що ж це за батьки такі?!

Вона зі сльозами на очах відповіла:

- Цей твір нашого сина...

Джерело: http://samoe.su/serdce-yoknulo/