«Вічні цінності людини»

(година спілкування)

Мета. Формувати і розвивати в підростаючого покоління моральні чесноти, шляхетність, почут­тя милосердя, здатність до альтруїзму, гармонійне поєднання особистих, індивідуальних і загально­національних державних потреб та інтересів, відчувати себе невід’ємною складовою часткою цілого і вічного - української нації і держави.

Обладнання.

1. Плакат у вигляді ромашки, на якому напи­сані вічні цінності людини.

2. Плакат для гри № 1:

Ліва сторона                                        Права сторона

а) Тарас Бульба                                   а) Вірність

б) Ярославна                                       б) Незборимість

в) Козак Мамай                                   в) Патріотизм

г) Каїн                                                  г) Самозакоханість

ґ) Авель                                               ґ) Жорстокість, заздрісність

є) Ірод                                                  є) Покірність

є) Нарцис                                             є) Нещирість, зрадливість

ж) Іуда                                                 ж) Безжальність

3. Плакат для гри № 2:

Закінчи прислів'я.

Правда і в морі... (не тоне),

Правда холодна, а брехня... (тепла).

За добро добром... (платять),

Добре ім'я краще всякого... (багатствах)

Шабля ранить голову, а слово... (душу).

Людина без друзів мов дерево... (без коріння).

4. Дерево мудрості з висловами відомих людей.

Поки маємо час, усім робімо добро.

Із послання Святого Апостола Павла до Галатів 6.10.

Хто не шукає дружби з ближнім, той сам собі заклятий ворог.

Шота Руставелі

Благородні почуття - вірний страж совісті.

В. Сухомлинський

Найгіркіша правда завжди краща за солодку брехню.

М. Островський

Фізична краса не постійна, моральна - віднос­на, духовна краса — вічна.

Песталоцці

Людина народжується не для того, щоб зникну­ти безвісною, нікому невідомою пилинкою. Люди­на народжується для того, щоб залишити по собі слід вічний.

В. Сухомлинський

Девіз.

І в житі, як на полі мінному,

Я просила і в цьому сторіччі,

Хоч би той магазинний мінімум –

Люди, будьте взаємно ввічливі! –

І якби на те моя воля,

Написала б я скрізь курсивами

- Так багато на світі горя,

Люди, будьте взаємно красивими.

Ліна Костенко

Бібліотекар. Дорогі діти! На сьогоднішній годині спілкування я хочу звернутися до вашої душі. Ду­ша — це сховище таємниць і почуттів, спогадів та всього доброго і злого, це внутрішній світ людини. Тіло старіє, його шматують у битвах, воно хворіє і, нарешті, вмирає. А в цей час душа живе своїм окремим життям. її хвороби - це віруси нена­висті, жорстокості та заздрості. Душа може по­мерти, коли тіло ще молоде, а може й навпаки, вічно жити й вічно бути юною, незважаючи на вік людини. І сьогодні ми поговоримо про духовні цінності людини.

Найважчий і найпочесніший обов'язок на землі бути людиною.

Кажуть, життя прожити - не поле перейти.

- Діти, а як ви думаєте, у чому сенс життя? Який зміст ви вкладаєте в поняття «жити красиво»?

(Думки учнів).

Звернімось до дерева мудрості і знайдімо вислів, який нам говорить про те, для чого людина живе на Землі?

Розгорнімо пелюстки ромашки. Що в них?

(Учні зачитують абсолютні вічні цінності людини)

Рости, відкривати себе, учитися люби­ти, пізнавати людей - це складна робота. А тому основне ваше завдання, поряд із тим, що ви по­винні здобувати знання, ви повинні вчитися жити у цьому великому світі за законами добра, вміти розрізняти добро і зло.

Чи задумувались ви над тим, хто дає вам радощі щасливого дитинства? Кому зо­бов'язані тим, що живете, радієте, користуєтесь благами буття.

(Відповіді учнів).

Зараз прочитайте рядки вірша Дмит­ра Павличка.

Учень.

«Роби добро, - мені казала мати,

 -І чисту совість не віддай за шмати!»

 Благословенний мамин заповіт

 Ніхто в мені не зможе поламати.

Бібліотекар.

- А що ж таке добро?

- Яка вона, добра людина?

- Чи легко бути добрим?

(Відповіді учнів).

Учень.

Навчаймося добра, як вчаться мови діти,

Щоб потім все життя його творить святе.

Плекаймо крізь роки троянди ніжні й жито,

Тримаймо у серцях, як сонце золоте.

Бібліотекар. А давайте з Вами проведемо гру.

 (Вивішується плакат № 1).

 Виберіть правильну цифру з правої колонки. Які риси - аморальні. Кому вони належать? Може, доведете чому?

Учень

Є речі, які можна купити,

Є речі, що не мають ціни,

Є речі, що можна згубити,

Є й такі, що їх слід берегти.

Рідну матір за гроші не купиш,

Батьківщину теж син не продасть,

Не біда, як багатство ти згубиш.,

Тільки совість свою не розтрать.

Бібліотекар. Як ви думаєте, кому краще живеться: людині, яка має совість, чи людині, яка її не має? Чи погоджуєтесь з думкою В. Сухомлинського, що «благородні почуття — вірний страж совісті». (Висловлювання учнів).

Докори совісті - це прагнення до чого?

(Відповіді учнів).

Бібліотекар.

Бережи свою совість, людино!

Бережи її в чистоті,

Бо роки пробігають невпинно,

А що буде на страшнім суді.

(Звуки сопілки або скрипки).

(Уривок з легенди «Гнатова сопілка»).

Учень. Мамо, я люблю ліс, поле, затишні лу­ги. Мамо, мені уявляється, що кожна травинка, кожне деревце, кожний кущик теж живі, як і ми, люди. Тільки живуть вони своїм загадковим життям. Хіба ви, мамо, не відчуваєте на собі і не помічаєте тієї краси, яку нам білий світ по­дарував?

Бібліотекар. Людино! Слухай душу природи. Як душу людини. Людино! Зупинись! Не роби боляче ні тварині, ні деревині, ні стеблині. Ти ж владар її, а вони такі безпомічні, і хіба тільки владар! За­хисник! Будь не володарем, а господарем. Не гу­би краси! Бо краса - це сила, без якої не може бу­ти справжнього життя. Бережи красу своєї душі, бо ти ж на землі людина!

Бібліотекар. Наш народ склав багато прислів'їв про духовні цінності людини.

Гра (плакат № 2) «Доповни прислів'я».

(Висловлювання учнів).

Бібліотекар. Милосердя. Яким важливим і не­обхідним воно є у нашому житті. Чи завжди про­являємо людяність, доброзичливість, допомогу до тих, хто так цього потребує?

Послухайте розповідь із життя.

Якось старенька мати приїхала до сво­го сина, який жив у місті, привезла різних гос­тинців із села. Син попросив матір прогулятися містом. Гуляючи, старенька часто зупинялась, щоб перепочити. Вони сіли в сквері на лавку.

Син відійшов і сказав, що скоро повернеться. Довго виглядала мати свого наймилішого сина, але він не повернувся. Коли люди питали, як вона сюди потрапила, старенька відповіла, що заблукала. Адже її син учений, він не міг залишити її, запев­няла мати. Вона не могла й подумати, що він її залишив назавжди.

- Чи є серце в такої людини? Якщо є, то яке воно?

- Чи достатньо одного розуму для морально ви­хованої людини?

Учень.

Лікуймо наші зболені серця,

Лікуймо наші душі зачерствілі,

Несімо правди непогасний стяг -

І кривда в нашу долю не поцілить.

(Звучить музика Моцарта або мелодія із кінофільму «Довга дорога в дюнах»).

Бібліотекар. Діти, і ще ми поговоримо про одну життєву цінність, яка хвилює людей у будь-яко­му віці, звичайно, це ж кохання.

- Прокоментуйте вислів Сухомлинського: «Дівчино, для того щоб бути любимою, треба бу­ти розумною, духовно багатою».

- Можливо, цей вислів недостатньо повний, чим би ви його доповнили?

(Висловлювання учнів).

Інсценізація (На сцені дівчина і юнак)

Юнак. Усе на світі від любові.

Дівчина. І перші зорі вечорові,

Юнак. І доброта, і щирість гожа,

Дівчина. І милосердя, й милість Божа.

Юнак. Якщо любов у серці є,

Дівчина. Якщо вона любов дарує,

Юнак. Шанс для всіх дає.

Дівчина. Хай кожен з нас любов шанує.

Юнак. Любов врятує світ, розтопить лід, зігріє серця.

Дівчина. Любов, кохання. Вірність. Доброта. Ці слова нерозривні, єдине ціле, вічне, таке пре­чисто світле, таке необхідне кожному з нас.

Бібліотекар. Я тримаю в руках клубочок ниток. Нехай ця ниточка, як ниточка Аріадни, об'єднає нас любов'ю наших сердець. А кожен, до кого потрапить клубочок, має сказати своє слово з приводу нашої сьогоднішньої розмови, яка б роз­починалася словами: «Я думаю...», «я хочу...», «мені здається...»

Варіанти учнівських роздумів:

1. Я думаю, що любов і краса переможуть.

2. Мені здається, що зло сильне, але добро ще сильніше.

3. Я хочу, щоб серед нас не було байдужих лю­дей.

4. Я хочу бачити усіх людей усміхненими.

5. Я хочу, щоб навкруги панувала справед­ливість.

6. Мені здається, що XXI століття - це буде століття добра і любові.

7. Я вірю, що краса врятує світ.

8. Я хочу, щоб мої рідні завжди посміхалися.

9. Я хочу, щоб розцвітала паша прекрасна земля. »

Бібліотекар. І ось клубочок знову потрапив до ме­не, тому я теж маю дещо сказати:

Добро і людяність плекайте в душах.

Аби між вами не було байдужих.

Щоб ви спішили радість принести.

Даруйте людям ласку і тепло.

Для нас уже стало звичним, що після ночі надходить день. Він новий, свіжий, новона­роджений. І не забруднити б його прикрими вчин­ками, а прикрасити чимось добрим, корисним не лише для себе, а й для всіх. І швидше це робіть, адже людина живе всього 34 роки повним трудо­вим життям. А це так мало.

(Звучить мелодія Гріга. Учні читають молитву «Не прошу краси, ані щастя»).

Хлопець.

Я не прошу краси, ані щастя

Дай мені сили, Боже,

Щоб не зламатись в бурі нещастя,

Дай мені сили, Боже.

Дівчина.

Щоб не лякатись гіркої правди,

Дай незалежності, Боже,

І не стидатись слів своїх завжди,

Дай мені віри, Боже.

Хлопець.

Щоб ніколи не стать на коліна,

Дай мені гідності. Боже,

І не зрадить у чорну годину.

Дай мені честі. Боже.

Дівчина.

Щоб не мати на серці злого,

Прошу любові, Боже,

Не зробити нічого лихого

Дай доброти мені. Боже.

Хлопець.

Благословенні будьте, небеса,

І ясне сонце, будь благословенне.

Нехай панує на Землі краса,

І не шукає полум'я шалене.

Дівчина.

Нехай панує на Землі добро,

Співає мати пісню колискову,

Хай не конає батечко Дніпро

І вільно лине в далеч світанкову.

Бібліотекар. Лорд Честерфільд у своєму листі до сина писав: «Освіту здобувають, читаючи книги. Набагато важливішу освіту - науку життя - здо­бувають, читаючи людину». Ви лише на початку дорослої довгої дороги життя. Хай сьогоднішня наша розмова допоможе вам у житті.

Завантажити .doc