Шкільна освіта

Державна служба якості освіти України почне працювати?

Peter — Tue, 11 Sep 2018 14:52:33 GMT

Міністерство освіти і науки України розробило й винесло на громадське обговорення проект Порядку проведення інституційного аудиту закладів загальної середньої освіти.

$CUT$Про це повідомляється на сайті МОН.

Інституційний аудит – концептуально новий підхід. На відміну від атестації закладів, що мала наглядово-контрольні функції, інституційний аудит впроваджується як інструмент підтримки закладів загальної середньої освіти.

Проект визначає механізм проведення комплексної зовнішньої перевірки, зокрема освітніх та управлінських процесів, а також внутрішньої системи забезпечення якості освіти, що забезпечують ефективність та сталий розвиток закладу.

Оцінювання освітніх і управлінських процесів закладу освіти буде здійснюватися за наступними напрямками:
- освітнє середовище закладу освіти;
- система оцінювання здобувачів освіти закладу освіти;
- педагогічна діяльність педагогічних працівників закладу освіти;
- управлінські процеси закладу освіти.

МОЗ пропонує нові санітарні норми для шкіл

Peter — Mon, 03 Sep 2018 10:07:57 GMT

МОЗ України запропонувало для громадського обговорення проект наказу "Про затвердження Санітарного регламенту для закладів загальної середньої освіти".

$CUT$Санітарні правила, що регулюють практично всі питання навчання у школі, можуть змінитися вперше за 17 років.

Як зазначається у пояснювальній записці, проект наказу розроблено з метою визначення гігієнічних стандартів для усіх типів закладів загальної середньої освіти усіх форм власності, виконання яких дозволить створити безпечні умови для організації освітнього процесу.

Санітарним регламентом передбачено встановлення вимог до влаштування території, будівель і споруд, систем забезпечення життєдіяльності, забезпечення освітнього процесу та забезпечення харчування для закладів загальної середньої освіти.

У проекті передбачається, що відстань від місця проживання до загальноосвітнього навчального закладу повинна складати не більше 0,5 км пішохідної доступності або розміщення шкіл на відстані транспортної доступності: для учнів шкіл I ступеня – 15 хв. (в один бік), для учнів шкіл II і III ступенів – не більше 30 хв. (в один бік). У сільській місцевості розміщення шкіл передбачає для учнів I ступеня радіус пішохідної доступності не більше 2 км і не більше 15 хв. в один бік – при транспортному забезпеченні учнів. Максимальний радіус обслуговування учнів шкіл II-III ступенів не повинен бути більшим 15 км.

Зміни стосуватимуться не тільки облаштування території, а й самого освітнього процесу. Так, тривалість виконання домашніх завдань не рекомендується більше 1 години у 3–9 класах та 1,5 години у 10–12 класах. Не рекомендуються обов'язкові домашні завдання учням 1–2 класів.

Значна увага приділяється і здоровому харчуванню школярів. Зокрема, продукти харчування мають відповідати таким вимогам:
щоденне харчування має бути різноманітним і включати продукти харчування, які походять з різних груп харчових продуктів;
харчування (сніданок, обід, вечеря) включають в себе продукти наступних груп продуктів: зернові продукти та/або картоплі, фруктів та/або овочів, молока та/або молочних продуктів, м'яса, риби, яєць, горіхів, бобових, насіння, а також жирів;
щоденне меню має включати, як мінімум, чотири страви;
у дитячих садках та в інших закладах дошкільної освіти, в яких дитина проводить до 5 годин, подаються принаймні 2 основні страви: сніданок і обід;
калорійність обіду складає близько 30% від добової потреби в енергії, згідно із чинними нормами харчування, середня норма розраховується з урахуванням вимог конкретної групи учнів.

Зауваження та пропозиції приймаються Управлінням громадського здоров'я МОЗ України протягом місяця з дня оприлюднення у письмовому або електронному вигляді на адресу: 01601, м. Київ, вул. Грушевського, 7.

З 1 вересня - в НУШ!

Peter — Tue, 07 Aug 2018 16:35:55 GMT

З 1 вересня перші класи будуть навчатися за новим державним стандартом.

$CUT$Як повідомляє департамент інформації та комунікацій з громадськістю Секретаріату Кабінету Міністрів України, Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман сказав, що з 1 вересня в Україні учні перших класів навчатимуться за новим державним стандартом і в нових класах, на оснащення яких цього року виділено 1 млрд грн.

«З 1 вересня перші класи будуть навчатися за новим державним стандартом. Перепідготовку пройшли 22 тис. педагогів початкових класів, понад 18 тис. вчителів іноземної мови, які будуть працювати з дітьми. Ми передали майже 1 млрд грн органам самоврядування для облаштування початкової школи», - сказав Володимир Гройсман.

Він нагадав, що окрім нової початкової школи, Уряд запроваджує нові державні інструменти мотивації молодих вчених: «Ми створюємо Фонд досліджень. Це початок процесу фінансування молодих вчених. Ми знайдемо механізми, аби вчені працювали в Україні, наука розвивалася».

Чи мають наші школярі власну думку?

Peter — Sat, 14 Jul 2018 12:46:57 GMT

Видання gazeta.ua повідомляє, що більшість українських школярів не мають власної думки, як стверджує експерт.

$CUT$Керівник міжнародної освітньої компанії DEC education Ірина Кузьменко стверджує, що частина українських студентів активно від'їжджає на навчання за кордон.

«Українська система освіти і закордонна відрізняються. Іноземні вузи формують у дитини поняття, що потрібно вміти працювати в команді, стати лідером для неї, - каже Кузьменко. - У нас навчаються 11 років, там 12. Наш атестат не є еквівалентом атестату британської чи німецької школи. У Великобританії спеціально розробили курси для студентів з країн СНД. Протягом року вони вчать профільні предмети. Завдяки цьому ще підтягує мову. Але проходження курсів не дає стовідсоткової гарантії, що при вступі дитину зарахують».

Кращі світові вузи прагнуть, щоб у них навчалися кращі студенти. Навчання побудоване на практиці і командній роботі.

«У нас розумні діти в плані знань, але вони не звикли до такого ритму. За кордоном з першого дня вчать, як управляти командою і як працювати в команді. У більшості українських школярів немає власної думки. Вони не можуть висловлювати і грамотно себе презентувати. Коли вони потрапляють за кордон, у них 3-4 місяці ступор. Це дзвінки з плачем до батьків і постійне: «все я не витримую», - каже керівник відділу середньої та вищої освіти міжнародної освітньої компанії DEC Education Олена Сафронова.

Лілія Гриневич: «Раб ніколи не виховає вільну людину».

Peter — Sat, 14 Jul 2018 06:41:54 GMT

Як повідомляє nakipelo.ua, під час освітньої (не) конференції EdCamp відбулася розмова з Лілією Гриневич, міністеркою освіти і науки України, про те, якою буде Нова українська школа, як вчитимуться вчителі і що робити з булінгом у школах.

$CUT$Ви вже вдруге приїжджаєте на EdCamp. Чим важливий цей захід для вас і для освіти в цілому?

У реформі освіти та в реформі школи провідною силою є вчителі. Ви можете зробити новий стандарт освіти, ви можете покращити освітнє середовище, але якщо вчителі не будуть використовувати ті методики, які допомагають дітям отримати реальні компетентності для ХХІ століття — а це не лише знання, а й вміння їх застосовувати, вміння критичного мислення, вміння бути креативним, вміння відстоювати свою думку, аргументувати. Це неможливо зробити способом традиційного навчання, коли вчитель приходить, щось розповідає, діти запам’ятовують, читають підручник, після того відтворюють — це вже давно минулий день.

Інформація зараз збільшується в геометричній прогресії, і фактично дитину треба навчити вчитися, вміти аналізувати й вміти працювати з іншими, вміти співтворити з іншими. До речі, саме ці якості очікують роботодавці в 2030 році від потенційних працівників.

Це те, що називається «м’які навички», яким, на превеликий жаль, у школі мало приділяють увагу. Мене цікавить спільнота активного вчительства, — а саме EdCamp є майданчиком, що збирає таких вчителів, яких сюди ніхто не загнав, не сказав їм сюди обов’язково приїхати, а вони захотіли поїхати самі. Це люди, які вже сьогодні, не чекаючи вказівок згори, використовують активні методи навчання, які вже по-іншому дивляться на освітній процес і йдуть на кілька кроків попереду від інших колег. Я бачу саме в цій спільноті основну опору в реформі «Нова українська школа».

Освіта вчителів: які зміни чекають на них? Зараз вона дуже часто буває «для галочки». Чи зміниться це якось?

Ви поставили дуже важливе питання, тому що вчитель — це така професія, що він мусить весь час вчитися, оскільки світ дуже змінюється та діти міняються. В залежності від того, як швидко змінюється світ, ці діти, які народжуються, адаптуються до інших темпів. Якщо цей розрив дуже сильний між тим, як вчитель вчить, і сприйняттям дитини, це повністю демотивує дитину. В результаті діти втрачають дуже швидко інтерес взагалі ходити до школи. А школа нам потрібна, тому що ми готуємо наших майбутніх громадян, школа потрібна самим дітям для успішної професійної та особистої реалізації.

Ми міняємо як підготовку молодих вчителів, так і підвищення їх кваліфікації. Почали з підвищення кваліфікації.

Наприклад, ви знаєте про те, що з 1 вересня 2018 року починається перший клас Нової української школи — це новий державний стандарт, нове освітнє середовище. І нам треба було підготувати водночас понад 20 тисяч вчителів. Ви розумієте, що це складно: по-перше ми навчаємо новим речам, нам потрібні нові тренери, і лише завдяки великій співпраці з громадськими організаціями, такими, як EdCamp, EdEra, «Освіторія», ми змогли підготувати змішаний курс навчання, де є заочно-дистанційне навчання, де спочатку є дистанційний курс, який мали пройти всі вчителі. Після того пройшли три сесії очного навчання, де вони ці активні методики вже пробували втілити на практиці.

Нам треба міняти саму систему підвищення кваліфікації, щоб вчителі могли отримати ту кваліфікацію, якої вони прагнуть і хочуть.

До цього часу в нас був Інститут післядипломної освіти: ти повинен прийти раз у п’ять років, отримати певну кількість годин, і в результаті ти вже здійснив своє підвищення кваліфікації, як ви сказали, «для галочки».

Ми хочемо посилити конкуренцію на цьому полі, тому що у нас є громадські організації, такі, як EdCamp, які спеціалізуються на певних модулях. Наприклад, хтось займається освітою дітей з особливими потребами, інклюзивною освітою, хтось займається активно-пошуковим навчанням, хтось — інноваторським і дослідницьким навчанням для старшокласників з природничих предметів. Наше бажання — з 2019 року підготувати в законі про загальну середню освіту, проект якого буде вноситись у парламент, можливість для вчителя свою кількість годин, яку він має пройти за п’ять років, набирати кусочками, як пазли, і обирати. За вчителем до школи буде йти частина грошей на підвищення кваліфікації, і вчитель, якщо вважає, що хоче піти в певну організацію, може, наприклад, 15 годин підготовки пройти в ній і дізнатись про такі методи навчання. Це забезпечить як зростання якості підвищення кваліфікації, так і свободу вибору для вчителів.

Найгірша проблема, як я думаю, у нас на сьогоднішній день — з підготовкою в педагогічних університетах. Нам дуже важливо, щоб наші педагогічні університети були форпостом, тими, хто обороняє цінності Нової української школи, хто так підготує майбутніх вчителів, що вони будуть чітко розуміти, з якими методами вони йдуть до цього нового покоління українських дітей.

На жаль поки що так не є. І я, в першу чергу, розраховую на активність тих викладачів-інноваторів, які є в наших університетах, і на проект, який ми зараз розробили в рамках міждержавної угоди з Фінляндією. Фіни вважаються у світі найкращими з підготовки вчителів, і саме з ними ми будем працювати над реформою педагогічної освіти в Україні.

Ви згадали про те, що сюди не зганяли вчителів. А що робити тим, кого зганяють, наприклад, на мітинг політичної партії? Як побороти використання вчителів в якості адмінресурсу?

Вчитель не має жодного обов’язку брати участь в подіях, які не стосуються його посадових обов’язків. Участь у мітингах політичних партій не має жодного відношення до посадових обов’язків вчителя, тому заганяти його через школу — це, по-перше, порушення будь-яких правил роботи вчителя. Він туди може піти лише якщо у нього є особистий вибір. Він є людиною, громадянином України, — і якщо вчитель підтримує ту чи іншу політичну силу та в неробочий час піде кудись на мітинг, як фізична особа і це не буде спонукатися через адміністрацію школи, ви не можете заборонити вчителю — він вільна людина.

Але якщо це спонукається, то вчитель повинен сказати: «Цього немає в моїх посадових обов’язках, я туди не піду, я не вважаю, що це місце для проведення мого вільного часу». Тому що в свій вільний час вчитель, як вільна людина, сам розпоряджається собою. І тут вчителі своїми діями повинні показати ті цінності, які вони утверджують в дітях. Тому що, якщо ми хочемо бути вільними й виховувати вільних громадян, то ми маємо пам’ятати, що раб ніколи не виховає вільну людину.

Ви можете розказати дітям про якісь цінності та про високі матерії, але якщо дитина бачить, що в житті ви користуєтесь іншими цінностями, то вона ніколи вам не повірить і втратить до вас взагалі будь-яку довіру.

Те саме стосується батьків: якщо вони навчають дитину тому, якою вона повинна бути, а самі своєю поведінкою демонструють абсолютно зворотні приклади, дитина втратить довіру до них і буде моделювати, навіть підсвідомо, їхню поведінку.

Нова школа — це і нове матеріальне забезпечення, бо ми звикли до того, що школи дуже часто бідні. Як зміниться це?

Цьогоріч ми робимо безпрецедентні інвестиції в нове освітнє середовище: наприклад, лише для початкової школи ми дали мільярд гривень на обладнання перших класів, ще мають додати місцеві бюджети. Але цього все одно не вистачить, що зробити в усіх школах в однаковій мірі, тому місцеві органи влади повинні провести аудит.

Що в нас склалося, особливо у великих містах? Є комунальні школи-оази, в які водять своїх дітей багаті люди, чиновники, ті, хто приймають рішення. Такі школи впродовж років першими отримували обладнання, в них в першу чергу міняли меблі, або за гроші батьків, або за гроші бюджетів. Зараз ідея полягає у тому, що початкова школа має стати однаковою для всіх. Це велика несправедливість, якщо шестирічна дитина потрапляє в гіршу школу тільки тому, що вона народилась у непрестижному соціальному прошарку, чи в якійсь непрестижній місцевості.

Ми інвестуємо для того, щоб органи місцевого самоврядування провели аудит і не розмазали все рівним шаром і щось там докинули в благополучні школи, в яких і так все є, — і мультимедійні дошки, парти і всю решту, — а підтримали ті школи, які цього не мають і не бачили нових парт вже понад 10 років.

Зараз дуже важливо, щоб громадяни на місцях проконтролювали це. Ми цими грошима не розпоряджаємось, ми все віддали на місця, дали рекомендації щодо того, що закуповувати.

Бо для нас важливо: якщо ми робимо таку інвестицію, то це мають бути парти, за допомогою яких можна конструювати освітнє середовище. Щоб діти не тільки сиділи по 35 хвилин в рядах, а можна було конструювати роботу в групах і роботу в колі.

Важливо, щоб купили не якісь старі меблі, які залежались на складах, щоб допомогти отримати гроші куму-брату-свату, а щоб це відповідало певним критеріям: і ортопедичним, щоб діти могли нормально себе почувати, бути здоровими, і щоб ці парти регулювалися, бо дитина в початковій школі росте, і відповідно потрібно регулювати висоту. Вимог є багато, і ми можемо досягнути успіху тільки в співпраці з органами місцевого самоврядування і контролем громадян.

Що робити з булінгом у школах?

Дуже важке питання. Почнемо з того, що довгий час школа закривала очі на це питання і казала «Це не ми. Це відбувається десь там на подвір’ї, в позаурочний час, або в туалеті, коли ми не бачимо». Ця проблема критична і дуже важка, тому що через булінг частина дітей виходить зі школи зі зламаними критеріями самооцінки, це потім впливає дуже негативно на їхнє життя.

Ми хочемо достукатися до душі та цінностей тих 80% дітей, які не знущаються, але спостерігають за знущанням над іншими, або навіть знімають його на свої мобільні телефони.

Потім це проектується на наше суспільство, і коли відбувається море несправедливості, а всі проходять повз, ніхто навіть свого голосу не піднімає, тому що не хоче мати жодних неприємностей. Так ми нічого не змінимо в цій країні, і це починається з толерантного ставлення до булінгу. Знущається 5-7 відсотків дітей над десь 10-ма відсотками — залежить від середовищ, все ж таки в деяких школах є якісь правила, які намагаються цьому запобігти. Решта — дивиться на це, як на театральне дійство, та їх не зачіпає ця біль і несправедливість, яка відбувається. Не знаю, чи вдастся нам змінити ці 5-7 відсотків, тому що дуже часто це вже діти, які мають певні проблеми, вони можуть бути з родин, де б’ють одне одного, з середовищ, де є жорстоке поводження, і такі діти проектують потім це на свою поведінку в школі.

Натомість, за результатами соціологічного дослідження, менше половини з тих дітей, над якими знущаються, признаються потім про це вдома, а ще менша частина, 20-30 відсотків, признається шкільному психологу або якомусь близькому вчителю. Складно навіть витягнути це на поверхню.

Ми зараз розпочали цілу кампанію з Ніком Вуйчичем, ми з ним робимо відеоматеріали, щоб це могли використовувати у школах, і так само ми повинні відпрацювати методики для шкільних психологів і вчителів, як розпізнавати і працювати проти булінгу.

Домашня форма навчання - не без школи

Peter — Sun, 08 Apr 2018 19:57:29 GMT

Новим Законом України "Про освіту", ухваленим торік у вересні, держава визнала домашню форму навчання. Ситуацію вивчали журналісти ТСН.

$CUT$

Тисячі дітей по Україні законно не відвідують школу та навчаються вдома. Раніше законність цього методу була сумнівна - до школи не ходити офіційно дозволяли або хворим дітям, або дуже зайнятим – наприклад, професійним спортсменам та музикантам.

Новим законом про освіту, ухваленим торік у вересні, держава визнала домашню форму навчання. З однією умовою - контролювати знання таких дітей усе одно мають школи.

Премія імені Дмитра Бахматюка для випускників шкіл

Peter — Fri, 06 Apr 2018 19:09:06 GMT

У місті Калуш Івано-Франківської області запровадили премію імені Дмитра Бахматюка для заохочення інтелектуального і творчого розвитку здобувачів освіти закладів загальної середньої освіти міста.

$CUT$Депутати Калуської міської ради затвердили Положення про премію та склад комісії з її присудження. До складу комісії під головуванням заступника міського голови входитимуть представники міської ради, виконкому, управління освіти та батьківської громадськості.

Премією імені Дмитра Бахматюка буде нагороджений кращий випускник міста. Пропозиції щодо претендентів на премію в управління освіти міської ради подаватимуть заклади загальної середньої освіти. Основними критеріями для обрання переможця стануть вагомі результати випускника у різних видах діяльності (навчальній, науковій, творчій, спортивній тощо) на обласному, всеукраїнському та міжнародному рівнях за останні три навчальні роки. Премію виплачуватимуть в урочистій обстановці з одночасним врученням атестатів.

Начальник управління освіти Калуської міської ради Ірина Люклян пояснила, що кошти на преміювання вже закладені у міському бюджеті. За проектом рішення, розмір премії мав становити 3 тис. гривень, однак, за пропозицією депутатського корпусу, її збільшили до 5 тис. гривень.

Довідка

Бахматюк Дмитро Михайлович (19.10.1942, смт Заболотів Снятинського району Івано-Франківської області - 04.02.2015, м. Калуш Івано-Франківської області) - відомий український освітянин, відмінник народної освіти УРСР (1979), учитель-методист (1982), делегат VІІ з’їзду вчителів УРСР (1987), почесний громадянин м. Калуша (2003), Заслужений працівник освіти України (2004).

Випускник фізико-математичного факультету Івано-Франківського педагогічного інституту (1968). Учитель фізики Калуських загальноосвітніх шкіл №4 (1968-1973) та №7 (1973-1990). З 1990 року директор Калуської ЗОШ №1 (з 1991 року — Калуська гімназія).

Доклав багато зусиль для формування одного з найсильніших педагогічних колективів міста. Утвердив демократичні методи управління гімназією, котра стабільно входить у трійку кращих новітніх навчальних закладів Івано-Франківської області. Як учитель фізики багато уваги приділяв позакласній роботі: вів технічні гуртки, конструював з дітьми різноманітні прилади та пристрої, які демонструвались на виставках дитячої творчості різних рівнів.

У 2006 році гімназія стала лауреатом Всеукраїнського конкурсу «Сто кращих шкіл України», а в 2007 році Д.М. Бахматюк став переможцем конкурсу «Сто кращих керівників шкіл України».

Нагороджений медаллю ім. А. Макаренка (1990).

Автор низки друкованих робіт, зокрема:
«Особливості вивчення курсу фізики в школі» (1992);
«Якою бачиться освіта України в ХХІ столітті» (2001).

Новий механізм зарахування дітей у перший клас

Peter — Mon, 05 Mar 2018 15:19:05 GMT

Міністерство освіти і науки України розмістило для публічного обговорення проект Порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти.

$CUT$Проект документа описує механізми зарахування дітей до початкової (1-4 клас), базової (5-9 клас) та старшої (10-11 клас) школи.

Передбачається реалізація принципу першочергового прийняття дитини, яка живе на території обслуговування закладу освіти, закладеного в Законі «Про освіту». Але, за бажанням, батьки можуть віддати дитину й в іншу школу на вільні місця. Закріплення за школами території обслуговування належить до компетенції місцевих органів влади.

У проекті Порядку передбачено, що для зарахування дітей у 1-й клас батьки мають подати пакет документів, зазначених в Порядку, до 31 травня. При цьому, присутність дитини під час подання заяви чи в процесі її зарахування не є обов’язковою, не може вимагатися працівниками закладу освіти чи бути умовою зарахування.

Зі свого боку адміністрація шкіл та місцеві органи влади мають вжити вичерпних заходів для зарахування всіх дітей з території обслуговування: відкриття додаткових класів, зокрема, інклюзивних чи спеціальних, або зміна організації освітнього процесу, зокрема, запровадження змінності в навчанні.

Наказ про зарахування усіх дітей до 1-го класу видається не пізніше 1 червня (перша, основна хвиля зарахування) і оприлюднюється в закладі освіти та на його веб-сайті (а у разі його відсутності – на сайті органу, в сфері управління якого перебуває заклад освіти).

У разі значного перевищення кількості поданих заяв над спроможністю закладу, зарахування відбуватиметься за критеріями, описаними в Порядку. За прогнозами експертів, кількість таких шкіл в Україні не перевищуватиме 0,5%.

Батьки також мають право подати документи на зарахування дитини в інші школи (не за місцем проживання) на вільні місця. Інформація про наявність таких місць розміщується в закладі, на його сайті або сайті відповідного органу управління освіти впродовж трьох робочих днів з дня їх появи. Зарахування на вільні місця відбувається до 15 червня (друга, додаткова хвиля зарахування).

У запропонованому Порядку також докладно описані механізми зарахування та переведення учнів до гімназій (5-9 клас) та ліцеїв (10-11 клас) і, окрім цього, умови та порядок відрахування учнів із закладів середньої освіти.

Пропозиції та зауваження можна надсилати до 25 березня 2018 року на електронну адресу v_bozhinskiy@mon.gov.ua

Проблеми з освітньою субвенцією: де взяти кошти на освіту?

Peter — Tue, 27 Feb 2018 10:13:24 GMT

Освітня субвенція розподіляється між відповідними бюджетами на основі формули, яка розробляється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері освіти, та затверджується Кабінетом Міністрів України.

$CUT$Показник обсягу освітньої субвенції для місцевого бюджету визначається за формулою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 р. № 1088 «Про затвердження формули розподілу освітньої субвенції між місцевими бюджетами», виходячи з розрахункової кількості ставок педагогічних працівників, яка визначена на підставі навчального навантаження, розрахункової наповнюваності класів та навчальних планів.

Як повідомила прес-служба МОН України, у 2017 році розмір освітньої субвенції становив 52,6 млрд. грн. і вона почала спрямовуватися виключно на оплату праці педагогічних працівників, попередній її розрахунок тоді базувався лише на пропозиціях місцевих органів влади без урахування статистичних даних. У 2018 році розмір освітньої субвенції, розрахований із застосуванням вказаної формули, складає 61,7 млрд. грн. У ній закладено кошти на збільшення оплати праці вчителям.

Проаналізувавши заяви керівників місцевих органів влади про те, що грошей з цьогорічної субвенції їм не вистачає на зарплату вчителям, у Міністерстві освіти і науки України виокремили найбільш поширені причини такої «нестачі»:

Маніпулювання місцевою владою рішеннями Уряду. Наприклад, деякі місцеві органи влади відправляють вчителів у відпустку без збереження заробітної плати під час карантину та зменшують надбавки за престижність праці з 20% до 5%, посилаючись на Постанову КМУ від 11 січня 2018 року № 23. В дійсності ж цією Постановою Уряд підвищив нижній поріг надбавки за престижність з 1% до 5%, а вищий – з 20 до 30%.
Створення за рішенням місцевої влади розгалуженої мережі спеціалізованих закладів середньої освіти з поглибленим вивченням окремих предметів. Місцеві органи влади мають розуміти, що прийняття рішення про створення спеціалізованих закладів передбачає більшу кількість видатків на одного учня в таких закладах (через поділ класу на групи, більшу кількість годин, надбавки для вчителів тощо). Отже фонд заробітної плати в таких закладах є вищим, ніж передбачено формулою. Тому місцева влада має нести відповідальність за такі рішення та закладати необхідні додаткові кошти до своїх бюджетів.
Подання органами місцевого самоврядування некоректної вхідної інформації для розрахунку. Зокрема, щодо учнівського контингенту.
Статус міст обласного значення, яке отримали маленькі міста. Так, є міста, що мають такий статус, проте там наповнюваність класів у школах дуже низька, і це впливає на обсяги освітньої субвенції для них.
Інші подібні варіанти.

Як повідомляє освітянське відомство, за результатами місячного/квартального звіту про виконання місцевих бюджетів обласна держадміністрація має право подати МОН як головному розпоряднику бюджетних коштів обґрунтовані пропозиції щодо перерозподілу видатків субвенції між обласним бюджетом, бюджетами міст обласного значення, районними бюджетами (у межах видатків регіону).

У разі підтвердження недостатнього обсягу освітньої субвенції за результатами спільного з Міністерством фінансів аналізу доходів та витрат кожного конкретного органу місцевого самоврядування Міністерство освіти і науки визначить доцільність виділення додаткового фінансування з резервного фонду за результатами виконання державного бюджету за 9 місяців.

Щоби частково простежити за обґрунтуванням однієї з перелічених вище причин недостачі освітньої субвенції, розглянемо умовний приклад мережі закладів освіти маленького міста:

Навчальні заклади	1-4 кл.		5-9 кл.		10-11 кл.		1-11 кл.		Проектна потужність
	кл.	уч.	кл.	уч.	кл.	уч.	кл.	уч.	уч.
НВК	0	8	0	0	0	0	0	8	60
НВК	8	151	0	0	0	0	8	151	150
гімназія	0	0	9	170	2	57	11	227	258
ЗОШ № 1	4	71	6	115	2	19	12	205	684
ЗОШ № 2	9	207	11	247	2	38	22	492	924
ЗОШ № 3	10	243	14	300	2	44	26	587	870
Всього (фактично)	31	672	40	832	8	158	79	1662	-
Оптимально	24	672	30	832	6	158	60	1662	2946

Дійсно, якщо провести оптимізацію мережі навчальних закладів у даному випадку, можна відчутно зменшити кількість класів (з 79 до 60). Треба зауважити, що у випадку переходу на вказаний оптимальний варіант мережі наповнюваність класів не перевищує 27 учнів, тобто не виникає поділу класів на групи при вивченні окремих предметів (на що можна було сподіватися). І тут виникає двояке тлумачення ситуації: з одного боку, є суттєва економія бюджетних коштів, з іншого боку, виникає потреба зменшити кількість педагогічних працівників. Яким шляхом йдуть депутати, вирішуючи проблему? Майже риторичне запитання.

Як би там не було, а організовувати профільне навчання у старших класах рано чи пізно прийдеться, а це можливо тільки при наявності у закладі освіти кількох паралельних класів. Це якщо думати про дітей...

Заклади освіти перевіряє ГУ ДСНС

Peter — Sat, 04 Nov 2017 09:00:25 GMT

На території Скадовського району триває перевірка шкільних та дошкільних закладів освіти щодо додержання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

$CUT$Про це повідомляє Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області.

Інспекторський склад Скадовського районного сектору ГУ ДСНС області перевірив Академічну гімназію у м. Скадовськ, заклади на територіях Широківської, Шевченківської, Володимирівської, Новомиколаївської, Михайлівської, Приморської сільських рад та Лазурненської селищної ради.

На перевірених об’єктах виявлено ряд значних порушень, а саме:
- деякі керівники та відповідальні особи з питань пожежної безпеки не пройшли спеціальне навчання у сфері пожежної безпеки;
- не проведено вогнезахисне обробляння дерев’яних конструкцій дахів;
- у багатьох комп’ютерних навчальних класах на вікнах встановлені глухі грати;
- будівлі не обладнані зовнішньою установкою від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів;
- будівлі та приміщення не обладнані автоматичною пожежною сигналізацією;
- усі заклади шкіл не забезпечені зовнішнім протипожежним водопостачанням;
- пожежні кран-комплекти не укомплектовані пожежним рукавом однакового з ним діаметра та стволом;
- не усі приміщення забезпечені первинними засобами пожежогасіння;
- не проводиться технічне обслуговування наявних вогнегасників;
За наявні недоліки керівники закладів освіти притягнуті до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. Матеріали перевірок направлені до міської ради та органів виконавчої влади сільських та селищних рад.

Профспілка працівників освіти і науки протестує

Peter — Tue, 31 Oct 2017 15:42:16 GMT

Як відомо, рішення про проведення Всеукраїнської акції протесту 14 листопада 2017 року було прийнято на засіданні Президії ФПУ 5 жовтня 2017 року.

$CUT$Воно є відповіддю на проведення змін у соціально-економічній сфері, зокрема, через запровадження пенсійної та медичної реформ, розробку соціально недосконалого проекту Держбюджету на 2018 рік.

Профспілка працівників освіти і науки також планує взяти участь у Всеукраїнській акції протесту із загальнопрофспілковими та галузевими вимогами до органів державної влади.

Загальнопрофспілкові та галузеві вимоги Профспілки:

1. Встановлення в проекті Державного бюджету України на 2018 рік розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи та мінімальної заробітної плати не нижче фактичного розміру прожиткового мінімуму в цінах грудня 2017 року з урахуванням його коригування на оновлення наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг та прогнозного рівня інфляції.

2. Забезпечити збереження міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень в оплаті праці працівників бюджетної сфери, виходячи з зазначених розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та мінімальної заробітної плати, а також строків їх підвищення,

3. Забезпечити виключення з розміру мінімальної заробітної плати доплат, надбавок, премій, винагород та інших виплат з відновленням редакцій статті 95 Кодексу законів про працю України, статті 3 Закону України «Про оплату праці», які мали місце до запровадження антисоціальних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6.12.2016 № 1774-VIII.

4. Забезпечити встановлення в 2018 році розміру посадового окладу педагогічного працівника найнижчої кваліфікаційної категорії в розмірі трьох прожиткових мінімумів, як це було зініційовано суб’єктами законодавчої ініціативи під час доопрацювання законопроекту «Про освіту» до другого читання.

5. Забезпечити встановлення Кабінетом Міністрів України порядку реалізації законодавчої норми про щорічне збільшення посадового окладу педагогічного працівника найнижчої кваліфікаційної категорії до чотирьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб та до трьох мінімальних заробітних плат.

6. Забезпечити рівень оплати праці науково-педагогічних працівників з відновленням їх міжпосадових співвідношень з урахуванням Рекомендацій ЮНЕСКО «Про статус викладацьких кадрів закладів вищої освіти» від 11 листопада 1997 року.

7. Передбачити в проекті Державного бюджету України на 2018 рік обсягів видатків на освіту не менше 7% ВВП відповідно до статті 78 Закону України «Про освіту» від 5.09.2017 № 2145-VІІІ замість запропонованих 6,71%.
8. Передбачити в проекті Державного бюджету України на 2018 рік додатково обсяги освітньої субвенції в сумі не менше 6,7 млрд. гривень.

9. Забезпечити загальноосвітні навчальні заклади з чисельністю учнів до 25 осіб освітньою субвенцією з метою їх збереження, недопущення вивільнення педагогічних та інших працівників, дотримання конституційного права дітей на отримання повної загальної середньої освіти незалежно від їх місця проживання, порушеного Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

10. Забезпечити в проекті Державного бюджету України на 2018 рік розподіл обсягів освітньої субвенції між місцевими бюджетами, виходячи з кількості ставок педагогічних працівників, визначеної на підставі фактичної наповнюваності класів з дотриманням вимог Державних стандартів початкової, базової і повної загальної середньої освіти та інших законодавчих актів.

11. Передбачити в проекті Державного бюджету України на 2018 рік обсяги додаткової дотації обласним бюджетам на фінансування переданих з державного бюджету видатків з утримання закладів освіти в обсязі не менше 30,0 млрд. гривень.

12. Збільшити обсяги видатків на підготовку кадрів вищими навчальними закладами III-IV рівнів акредитації з урахуванням підвищення рівня мінімальної заробітної плати, величини законодавчо визначеного прожиткового мінімуму на працездатну особу, прогнозного рівня інфляції.

13. Збільшити обсяги видатків на виплату академічних стипендій студентам вищих навчальних закладів пропорційно збільшенню прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

14. Не допустити передачу фінансування державних вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації з державного бюджету на місцеві бюджети, зберегти на перехідний період до 2019 року чинний порядок їх фінансування за рахунок державного бюджету.

Джерело: https://pon.org.ua/novyny/5915-zagalnoprofsplkov-ta-galuzev-vimogi-profsplki-do-akcyi-protestu.html

20 років тому: Українська національна наука - її сьогоднішній стан

Peter — Sun, 22 Oct 2017 14:19:28 GMT

Стаття професора Антіна Підгірного, надрукована в газеті «Шлях перемоги» 7 листопада 1996 року, ще раз підтверджує необхідність глибокого реформування системи освіти.

$CUT$Зазвичай в наші сьогоднішні дні економічної кризи та загальної скрути вести мову про долю нашої науки та освіти вважається ознакою поганого тону. А якщо й десь ведеться мова про науку, то одразу ж прив’язують її до проблеми сучасного бізнесу і маркетингу, чи інжинірингу та інформатики, що широко залучають у своїй структурі сучасне комп’ютерне обладнання. Стереотип мас, який частково превалює навіть серед освітян та деякої групи науковців, звівся до таких банальних тверджень, що коли науковець не послуговується в своїй праці комп’ютером як основним засобом творчої діяльності, то він вже й не науковець, або, чого більше, ретроград.

Щодо цього можна лише сказати, що більшість сучасних науковців у світі послуговуються, як і завжди, на 99 відсотків у своїй творчій праці лише своїм інтелектом, ручкою та папером! Бо ж відомо, що, як любив повторювати геніальний А. Ейнштейн, в його голові «не так вже й багато геніальних і талановитих ідей, щоб для їх запису не вистачало листків паперу», а тим більше для них не потрібен комп’ютер. Бо, як правило, комп'ютер потрібен лише при проектно-конструкторських інженерних розрахунках, що є аж надто далекі від власне наукової творчості, а також у випадках громіздких перечислювально-комбінаторних операціях певного теоретичного алгоритму, що вимагає багато часу при його ручній перевірці. То ж один процент комп’ютерної творчості науковця припадає саме на використання комп’ютера в якості високоорганізованої друкарської машинки своїх власне наукових праць, і в якості бази даних наукової інформації, а також в якості зручного електронного «поштаря», який дає змогу швидко спілкуватись через інформаційну міжнародну мережу «Інтернет» із такими ж комп’ютерними абонентами по всіх куточках цивілізованого світу. Але все це так, до речі, щоб привернути увагу небайдужого читача до творчо-наукових проблем нашої сьогоднішньої академічної науки, до її драматичної долі з часів існування. Бо не далекий той час, коли вже говорити про цю проблему не буде ніякого сенсу – за відсутністю самої академічної науки як такої, яка до останнього часу була і вважалась інтелектом всієї нації. То ж що діється з нашою інтелектуальною елітою нації в часи становлення Української державності, що перетнула свій п’ятирічний поріг?

Добре відомо, що наша українська Академія порівняно із західноєвропейськими ще дуже і дуже молода. Вона заснована на 283 роки пізніше від французької академії (1635 р.) і на 55 років пізніше від Національної Академії США (1863 p.).

Народившись у 1918 р. за задумом її засновників В. Вернадського та М Василенка, вона повинна була увібрати в себе краще із світового досвіду розвитку академічного співтовариства. Та й створювалась вона не на голому місці, а на підвалинах таких могутніх всесвітньовідомих центрів як Наукове Товариство ім. Т. Шевченка у Львові та Українське Наукове Товариство у Києві. Досить сказати, що дійсними членами НТШ у Львові свого часу були такі визначні вчені як математики Ф. Кляйн, Д. Гільберт, М. Боголюбов та М. Крилов, фізики А. Ейнштейн та М. Планк, біолог І. Горбачевський та інші видатні вчені. Визначаючи завдання Всеукраїнської Академії Наук, В. Вернадський наголошував, що її робота повинна відповідати, окрім світовому рівню, важливим 1) національним, 2) державним, 3) місцевим потребам. Однак, на жаль, цих завдань не вдалося зреалізувати тим природнім шляхом і тією мірою, що випливає з національних традицій і особливостей розвитку української науки та культури. І ті її традиції, які формувалися за умов колоніалізму та тоталітарного режиму і які нині так ревно відстоює консервативна більшість Академії, не є власне національними. Зокрема, величезної руйнації та негативних впливів зазнала національна наука в 30-і роки, коли було закрито багато гуманітарних установ Академії, а чимало визначних науковців репресовано. А тим часом непомірно виріс обсяг технічних установ Академії, що збіднювало духовний потенціал Академії, стирало її національне обличчя. Такий технократичний перекіс зберігається й досі.

Більше ніж протягом півстоліття організаційна структура нашої академічної науки та освіти залишалася незмінною, будучи дітищем епохи становлення тоталітаристської командно-адміністративної системи, і виховала декілька поколінь вчених із думкою, що інших форм організації наукових досліджень попросту не дано і бути не може. Хочеться у зв’язку з цим звернути увагу читача на одну загальну особливість буття нашої наукової та культурної сфер суспільства, досить звичну, але явно унікальну у світовому масштабі. Мова йде про характерне зрощення професійних та бюрократичних еліт. Об’єднання влади і формальних ознак високої кваліфікації з пожиттєвими титулами створює унікальні монолітні, професійно-бюрократичні структури, перетворюючи академічну науку у своєрідне відомство, яке до останнього часу перебувало в складі республіканської Ради Міністрів. Тож напрошується логічний шокуючий висновок, що головними бюрократами в Академії наук є самі її члени! У всякому разі ті її члени, що займають багаточисленні пости в академічному керівництві. Як приклад, можна навести посідання в недавні часи одним академіком вісімнадцяти важливих державних посад, починаючи від завідувача кафедрою при Університеті, Голови регіонального наукового центру, до посад директора академічного Інституту, члена Президії Академії наук, члена ЦК КПУ та Депутата Верховного Совєта.

І звичайно, як всяке відомство, Академія наук обросла власним бюрократичним апаратом, укомплектованим значною частиною науковцями-невдахами, який підтверджує своє існування позбавленою всякого сенсу білянауковою паперотворчістю. Всі ці псевдо-плани, біжучі та перспективні звіти, заявки, довідки та інші подібні документи акуратно збираються президією і її органами з академічних інститутів, створюючи міф організаційно-управлінської активності апарату президії. До речі, цілком аналогічна практика існує і у вузівській системі, що лише поглиблює загальну кризу науки і освіти в країні. Отож виникає питання: чи такими вже недоторканими мають бути оті заскорузлі академічні традиції, які несуть в собі сліди потворної командно-адміністративної системи? Може, варто, виходячи насамперед з національних інтересів, сміливо йти на зміни в академічній науці, орієнтуючись як на національні традиції, так і на світовий досвід. Мова йде не про руйнування академічних основ, а про доцільне життєтворче і розумне привнесення у діяльність Академії елементів нового, притаманного часові. Бо процвітання сучасної Української Держави немислиме без передової, динамічної, чутливої до соціальних проблем науки. Наша власне наука і, перш за все, її основа – це наука фундаментальна, перебуває зараз у критичному стані. Ще залишилися серйозні вчені, ще частково збереглись працездатні колективи, ще видаються журнали й інколи книги, хоч рідко, але проводяться наукові конференції. Але висока наука як впорядкована, працююча на суспільне благо система створення, накопичення та використанні передових знань у нас фактично зупинила свій поступ на рівні 70-х років. Науку потрібно захищати від руйнуючих процесів і тенденцій, її треба захищати, як не парадоксально, від самої себе, від її нежиттєздатної організаційної структури, від її забюрократизованої і зараженої монополізмом номенклатурної еліти.

Сьогоднішня епоха дійсно дарує нам шанс позбутися оцього імперського мотлоху в засадах нашої академічної науки і ступити на шлях реального відродження нашої науки, освіти та культури. Поглиблення економічної кризи в Україні в період дикого, неконтрольованого переходу до ринкових відносин в економіці надто обмежує можливості молодої держави у фінансуванні науки. Досить сказати, що нині Фінляндія витрачає на науку н 10 разів більше, ніж Україна, а враховуючи співвідношення населення – у 100 разів! Таке ж співвідношення спостерігається у порівнянні із такими країнами як Франція, Німеччина, США тощо. То ж виходячи з цієї ситуації, бачаться лише два реальні шляхи виходу академічної науки з кризи: перший – це позбутися командно-адміністративних відносин у науці, перейти до демократичних форм наукової діяльності, подолати в ній такі симптоми тоталітарної системи, як монополізм та протекціонізм з метою якнайповнішого розкриття творчого потенціалу вчених та залучення до науки молодого покоління; другий – спрямувати науку на національні інтереси молодої Української Держави і в той же час за своїми науково-технологічними можливостями наблизити її до світового рівня. Реалізація цих шляхів багато в чому залежить від того, чи здатна нині до оновлення національна Академія наук – цей інтелектуальний і духовний центр нації.

У CШA свого часу вийшла цікава аналітичного характеру книга під назвою «Науковці в організаціях». Американці детально дослідили управління наукою і прийшли до однозначного висновку: при посиленні координації наукових досліджень ефективність їх дуже швидко падає. Це, звичайно, не означає, що науці найбільш сприятливим є стан хаосу. Але їй завідомо непотрібні бюрократичні надбудови для «координації», що насильно обмежують творчу ініціативу і профанують прямі контакти наукових колективів. І, звичайно, найважливіше: як привернути університетську вузівську освіту до ложа Академії? В ідеалі було б злиття академічної та вузівської систем науки та освіти у єдину науково-освітню структуру, що спостерігається у всьому цивілізованому світі. Усі спроби науковців з Академії наук протягом багатьох років більш-менш ефективно влитись у систему вузівської освіти зазнали повне фіаско – останні формуляри вузівського керівництва відсікли через брак коштів від викладацької діяльності тих професорів, що ще досі мали погодинну працю в університетах.

Зрозуміло, що сьогодні, коли потворний варіант «ринкової» економіки в Україні безжально увірвався в ніби тихий і ззовні такий комфортний світ науки, «вимиваючи» з нього за кордон кращі уми і ставлячи молодих інтелектуалів перед проблемою самовиживання, може видатись і не на часі вести мову про долю національної науки взагалі і робити якісь прогнози, які, чого гріха таїти, часом не витримують реалій життя. Але, на жаль, все є взаємопов'язаним, і від розв'язання одних проблем, в тому чисті й організаційних, залежить вирішення проблеми збереження взагалі національної наукової еліти. Бо, як вірно зауважують деякі спостережливі журналісти в пресі, відтік від науки і з освіти висококваліфікованих кадрів може досягти такого рівня, що з часом вже не буде кому виховувати наукову зміну і на належному фаховому рівні викладати у вузах. Чи не можна вже зараз вважати національною трагедією той факт, що два лідери світового рівня, керівники прекрасних наукових шкіл в Україні – академік Юрій Глеба у генетиці та академік Анатолій Скороход у математиці переїхали вже кілька років тому до США, де вони, безумовно, отримали чудові умови для життя та наукової праці, але без яких українська наука перебуває у стані справжнього занепаду. І поглиблює цей занепад щоденний від’їзд активно працюючих докторів і кандидатів наук за кордон, чи то в Європу, чи то в США і Канаду, чи навіть в країни Південної Америки, як Мексика та Аргентина, де високо цінуються українські фізики. Зрозумію, що не «духом єдиним живе людина», але зрозуміло навіть пересічній людині, що навіть у наш кризовий час для утримання незначного числа висококваліфікованих науковців Академії наук зовсім не потрібні значні кошти, і якщо в такій великій 50-мільйонній державі їх не виявляється, то за цим фактом, безумовно, приховується щось інше і, як зазвичай, дещо більше ніж брак коштів. То ж над аналізом цієї де факто ситуації в нашій академічній науці ми сподіваємось детально зупинитися в другій частині цього огляду.

Професор Антін Підгірний,
науковий емігрант

Джерело: «Шлях перемоги», 7 листопада 1996 року, № 43 (2219)

P.S. Пройшло 20 років. Що змінилося (крім 50-мільйонного населення України)?

Проблема статті 7 нового Закону України «Про освіту»?

Peter — Sat, 16 Sep 2017 07:37:29 GMT

Чи існує мовна проблема в Україні? Існує! Але вона полягає не в тому, що мови національних меншин зазнають якихось утисків, не мають можливості розвиватися.

$CUT$Як зазначила Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич, мовна ситуація, яка склалася, «робить заручниками дітей цих мовних меншин та ізолює їх в межах громади». Детальнішу інформацію про зустріч Міністра освіти і науки України Лілії Гриневич з представниками дипломатичних місій 11 країн, Ради Європи, ОБСЄ щодо статті 7 нового Закону «Про освіту» подає прес-центр МОН.

Ще у 2013 році журналіст ICTV попробував поспілкуватися з жителями села Попове Закарпатської області (тепер Чонкапопи) українською мовою. Що з цього вийшло?

Сучасна школа. Особливості навчання математики

Peter — Wed, 13 Sep 2017 03:19:34 GMT

У відео наведені приклади, як на уроках математики можна реалізовувати наскрізні лінії ключових компетентностей, впроваджувати елементи дослідницької діяльності.

$CUT$Проведено короткий огляд сучасних засобів навчання.

Це матеріал для роздумів, без жодного аналізу та коментарів. Читачам пропонується висловити в коментарях свою думку.

Зміни в порядку організації інклюзивного навчання

Peter — Thu, 17 Aug 2017 08:23:16 GMT

Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 9 серпня 2017 року № 588 «Про внесення змін до Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах».

$CUT$Внесені зміни досить суттєві для конкретизації та уточнення деяких організаційних моментів при запровадженні інклюзивного навчання у ЗНЗ.

Постанову Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 р. № 872 «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах» із внесеними змінами можна переглянути на сайті «Шкільна освіта».

«Зміни» в Типових штатних нормативах ЗНЗ

Peter — Thu, 17 Aug 2017 06:12:50 GMT

З часу офіційного опублікування наказу Міністерства освіти і науки України від 03.07.2017 № 948 «Про внесення змін до деяких наказів Міністерства освіти і науки України і Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України» вступлять в силу упорядковані типові штатні нормативи навчальних закладів.

$CUT$Фактично для загальноосвітніх навчальних закладів нічого не зміниться, бо даним наказом позиція «Практичний психолог Соціальний педагог» Типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 06 грудня 2010 року № 1205, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22 грудня 2010 року за № 1308/18603, просто приводиться у відповідність до Нормативів чисельності практичних психологів і соціальних педагогів, встановлених додатком до Положення про психологічну службу системи освіти України, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 3 травня 1999 року № 127, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 грудня 1999 року за № 922/4215 (у редакції наказу Міністерства освіти і науки України від 02 липня 2009 року № 616), якими навчальні заклади керувалися до цього часу.

Методичні рекомендації щодо викладання навчальних предметів у 2017/2018 навчальному році.

Peter — Mon, 14 Aug 2017 08:03:32 GMT

Міністерство освіти і науки надіслало методичні рекомендації щодо викладання навчальних предметів у загальноосвітніх навчальних закладах у 2017/2018 навчальному році.

$CUT$Про це йдеться у листі Міністерства освіти і науки України від 09.08.2017 р. № 1/9-436 «Щодо методичних рекомендацій про викладання навчальних предметів у загальноосвітніх навчальних закладах у 2017/2018 навчальному році».

Учителям зручно буде користуватися переліком рекомендацій за предметами, який розміщений на сторінці «Методичні рекомендації».

Важлива зміна у Типових навчальних планах

Peter — Sun, 30 Jul 2017 09:36:11 GMT

Міністерство освіти і науки України конкретизувало вимоги до виконання інваріантної складової Типових навчальних планів для загальноосвітніх навчальних закладів усіх ступенів.

$CUT$Про це йдеться у наказі МОН від 11.07.2017 № 1015 «Про внесення змін до деяких наказів МОН».

Тепер, з урахуванням вказаного наказу, при складанні робочих навчальних планів на основі Типових навчальних планів загальноосвітні навчальні заклади повинні дотримуватися двох вимог:

1) вилучення предметів інваріантної складової не допускається,

2) години на вивчення предметів інваріантної складової можуть зменшуватися не більше ніж удвічі порівняно з показниками Типових навчальних планів.

Ці уточнення досить важливі, оскільки чинні Державний стандарт початкової загальної освіти та Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти передбачають збереження тільки освітніх галузей, а не навчальних предметів у межах освітньої галузі.

Так, у Державному стандарті початкової загальної освіти підкреслюється, що виключення з інваріантної складової будь-якої з освітніх галузей порушує цілісність загальноосвітньої підготовки на рівні початкової освіти і наступність основної школи. В інваріантній складовій Базового навчального плану визначено мінімально необхідну кількість навчальних годин на вивчення кожної освітньої галузі.

На основі Базового навчального плану, який визначає загальні засади організації навчально-виховного процесу у початковій школі, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту розробляє типові навчальні плани для загальноосвітніх навчальних закладів, у яких зміст освітніх галузей реалізується шляхом вивчення навчальних предметів і курсів інваріантної складової. На основі типових навчальних планів навчальні заклади складають щороку робочі навчальні плани, в яких конкретизується варіативна складова початкової загальної освіти з урахуванням особливостей організації навчального процесу.

У Пояснювальній записці до Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів ІІ ступеня дається тлумачення перерозподілу годин всередині галузі та між галузями: «Загальноосвітнім навчальним закладам дозволяється перерозподіляти години всередині галузі за погодженням із управлінням освіти, у підпорядкуванні якого знаходиться навчальний заклад. Перерозподіл годин між галузями здійснюється за погодженням з Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України».

Який же стан шкільної математики в Україні?

Peter — Mon, 24 Jul 2017 16:45:48 GMT

Цікаву інформацію можна почерпнути, використовуючи результати Міжнародних математичних олімпіад за 1959-2017 роки.

$CUT$Якщо підрахувати середнє арифметичне місць, зайнятих командами різних держав за цей період, то отримаємо таку рейтингову таблицю:

Середній рейтинг команд з математики від 1959 до 2017 року

№	Країна	Місце (с)
1.	СРСР	2,3
2.	Китай	2,8
3.	США	3,4
4.	Росія	3,8
5.	СНД	4,0
6.	Німецька Демократична Республіка	5,1
7.	Румунія	7,6
8.	Чехословаччина	8,2
9.	Угорщина	8,4
10.	Республіка Корея	9,1
11.	В'єтнам	9,2
12.	Корейська НДР	9,4
13.	Болгарія	9,9
14.	Тайвань	10,4
15.	Японія	11,2
16.	Іран	11,9
17.	Німеччина	12,0
18.	Великобританія	12,3
19.	Югославія	13,5
20.	Україна	14,8
21.	Польща	15,9
22.	Канада	16,9
23.	Австралія	19,1
24.	Туреччина	20,0
25.	Франція	20,8
26.	Білорусь	21,5
27.	Індія	22,3
28.	Сингапур	22,6
29.	Ізраїль	23,3
30.	Гонконг	23,5

……………………………….

Але в перші роки в ММО брало участь мало країн, що суттєво вплинуло на середній рейтинг країн-учасників. Об’єктивнішу картину одержимо, якщо аналогічно підрахуємо середній рейтинг країн-учасників за 1992-2017 роки:

Середній рейтинг команд з математики від 1992 до 2017 року

№	Країна	Місце (с)
1.	Китай	1,5
2.	США	3,6
3.	Росія	3,8
4.	СНД	4,0
5.	Республіка Корея	6,7
6.	Корейська НДР	8,4
7.	В'єтнам	8,9
8.	Іран	10,3
9.	Тайвань	10,4
10.	Румунія	10,5
11.	Японія	10,8
12.	Чехословаччина	13,0
13.	Угорщина	13,2
14.	Болгарія	13,3
15.	Україна	14,8
16.	Німеччина	15,8
17.	Великобританія	16,8
18.	Канада	18,1
19.	Туреччина	18,8
20.	Австралія	19,9
21.	Югославія	20,0
22.	Білорусь	21,5
23.	Польща	21,8
24.	Сингапур	22,7
25.	Індія	22,9
26.	Таїланд	23,2
27.	Гонконг	23,6
28.	Сербія	24,8
29.	Ізраїль	25,1
30.	Сербія і Чорногорія	27,7

..................................................

То невже наша система освіти така вже й погана?

Оригінал таблиці результатів ММО, з якої за посиланнями можна переглянути багато іншої інформації про учасників та результати ММО:
https://drive.google.com/file/d/0B131kYJFlOwhei1CNlBkdDVNQ3c/view?usp=sharing

Бажаєте попробувати розв’язати олімпіадні завдання? Завантажити:
https://drive.google.com/file/d/0B131kYJFlOwhaXlZZHA4ZllrRDQ/view?usp=sharing

Щодо паспорта кабінету інформатики (КІІКТ)

Peter — Sun, 23 Jul 2017 20:13:06 GMT

Оскільки перед початком нового навчального року проводиться огляд кабінетів з метою визначення стану готовності їх до проведення занять та їх паспортизація, доцільно детальніше проаналізувати зміни, пов’язані з втратою чинності ДСанПіН 5.5.6.009-98.

$CUT$Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 26.06.2017 № 709 визнано такими, що втратили чинність, Державні санітарні правила та норми «Влаштування і обладнання кабінетів комп'ютерної техніки в навчальних закладах та режим праці учнів на персональних комп'ютерах» ДСанПіН 5.5.6.009-98, затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 30 грудня 1998 року № 9.

У загальноосвітніх навчальних закладах робота кабінету інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій (КІІКТ) регламентується Положенням про кабінет інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій навчання загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 20.05.2004 № 407, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 червня 2004 р. за № 730/9329. Це Положення визначає призначення та основні напрями роботи КІІКТ загальноосвітніх навчальних закладів, порядок створення, матеріально-технічне оснащення, навчально-методичне забезпечення кабінету, засади керування роботою. Хоча це Положення застаріле, бо розроблене на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 5 травня 2001 року № 436 «Про затвердження Програми інформатизації загальноосвітніх навчальних закладів, комп’ютеризації сільських шкіл на 2001-2003 роки», воно залишається чинним у частині, що не суперечить наказу Міністерства охорони здоров'я України від 26.06.2017 № 709.

Очевидно, п. 2.8 Положення треба читати: «Облаштування, обладнання, реконструкція КІІКТ здійснюється відповідно до вимог Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчальна-виховного процесу, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 № 63 (далі — ДСанПіН 5.5.2.008-01)». При цьому паспорт кабінету оформляється без врахування форми додатка № 1 ДСанПіН 5.5.6.009-98, який втратив чинність. Слід зазначити, що й при використанні цього додатка мало хто проводив вимірювання передбачених у ньому величин: відносної вологості повітря, загальної площі світлоносних поверхонь, освітленості робочих місць (лк), освітленості на вулиці (лк), рівня шуму (дБ), тобто пропонована форма була формальністю.

Також відпадає потреба дотримуватися вимог пп.8.5, 8.6 ДСанПіН 5.5.6.009-98 при комплектуванні робочого місця учня. як це передбачено в п.4.10 Положення.

Крім цього, в п.5.1. Положення передбачено зберігання і використання паспорта кабінету, оформленого і затвердженого у порядку, передбаченому в ДСанПіН 5.5.6.009-98. У зв’язку з втратою чинності ДСанПіН 5.5.6.009-98 цілком обґрунтованим буде оформлення паспорта кабінету інформатики (КІІКТ) за формою, яка подається у додатку 1 до Положення про навчальні кабінети з природничо-математичних предметів загальноосвітніх навчальних закладів.

П. Мороз