Ми клянемось тобі, твої діти, що віднині стоять Україні, що віднині цвісти Україні вовік!
Мета: виховувати в учнів почуття гордості за свою Батьківщину; прищеплювати любов до своєї Вітчизни, рідного краю; формувати громадянські обов'язки, повагу до українського народу, своєї держави, торкнутися сторінок історії становлення України як держави.
Обладнання: стенд із державною символікою України, Конституція України, портрет Т.Г. Шевченка, слова Гімну, газети « Запорізька правда», «Червоний промінь», телевізор для перегляду відео.
О Земле українських нив,
Стократ потоптана військами,
Полита рабськими сльозами,
Повита в темряву і в гнів,
Про тебе повістю сумною
Не раз озветься ще струна...
М.Т.Рильський
Сьогоднішній перший урок поведе вас у захоплюючий світ історії, яка, мов той безкінечний шлях , брала свій початок із сивої давнини і сягає у світле майбутнє. Перед вами ще раз відкриються сторінки становлення нашої держави, ім'я якій - Україна. Ви дізнаєтеся, яка прекрасна наша земля і яка тяжка доля випала нашому народові у його прагненню бути вільним і незалежним, мати своє обличчя, свою мову і культуру , свою самостійну державу. Я впевнена, що доля України не залишить Вас байдужими і навіки проросте у вашім серці любов'ю до неї. Сьогоднішня тема приурочена знаменній даті - 25 річниці незалежності України, яка відродилася з попелу і національного забуття.
1. Тебе не вигадав Тарас,
Бо ти можлива і без нього.
Та й Котляревський в перший раз
Не споряджав тебе в дорогу.
2. Ти, наче вранішня зоря,
Гориш і сяєш споконвіку.
Не заснував тебе варяг,
У греки йшов по твоїх ріках...
3. Тебе оспівував Боян –
Поет і воїн знаменитий!
А скільки літ твої поля
Дають можливість людству жити!
4. Политі кров'ю поколінь.
Вони спроможні все вродити.
Бійців одважних, ковалів,
Красунь-жінок,високе жито.
5. Щодня благаю я Христа,
Аби не знала ти руїни...
Тебе не вигадав Тарас
Завжди була ти,Україно!
День незалежності! Як же довго наш народ ішов до цього свята! Ішов через утиски, в'язниці й Сибір упродовж усієї історії, від часів Київської Русі і до наших днів. На цьому шляху загинула незліченна кількість кращих синів та дочок України, які відстоювали її незалежність.
(відео про Героїв Небесної сотні)
Україна...В одному слові і для нас, і для чужинців бринить музика смутку і жалю. Україна - країна трагедій і краси, де найбільше люблять волю і найменше її знали. Шлях України позначений високими степовими могилами, руїнами та прекрасними народними піснями.
1. Є щось святе в словах «мій рідний край»,
Для мене - це матусі пісня ніжна.
І рідний сад, від квіту білосніжний,
І той калиновий у тихім лузі гай.
2. Для мене - це твої стежки й мої
В містах і селах стоптані любов'ю,
Й пісень людські прозорі ручаї -
Усе,що серцю рідне невимовно.
3. Його історія...В ній стільки гіркоти!
І тим рідніш мені ти, краю рідний,
Що вже назад поламані мости,
І день встає, як райдуга, погідний.
З історії України ви знаєте, що в боротьбі за незалежність ми зобов'язані насамперед українському козацтву. Запорізькі козаки на чолі з Б.Хмельницьким звільнили Україну від поляків і монголо-татар, утворивши українську державу. Ми повинні бути горді із того, що живемо на славній Запорізькій землі-колисці прославленого козацтва.
Славна Запорозька Січ
Ворогам ішла навстріч.
Рідну землю захищала
І народ наш прославляла.
Лиха ж отчий край зазнав...
Людолов нас чатував,
Щоб позбавить дому
Братів до галер кували,
Ржею злоби пожирали.
Шляхта нас вогнем пекла
На тортури прирекла...
Рабства каламутну ніч
Переборювала Січ.
Козаків боялись зайди,
Бо була в них сила правди.
Але розтерзаною і знесиленою була Україна. В полум'ї війни в руїни перетворилися міста і села. Вирішили козаки піти на союз із Москвою. Збігали роки. Україна поступово перетворилася на глуху окраїну Російської імперії. Зазнавали утисків мова, культура. Обмежувалися в правах козаки. З вільної української держави вона стала Малоросією. У 1764 році російська цариця Катерина II скасувала гетьманство, зруйнувала Запорозьку Січ. Так українська держава стала внутрішньою провінцією Росії. Знову про неї як державу забули на 150 років. Та настав бурхливий 1917 рік. І весь світ почув: «Ще не вмерла України...»
Українські культурні й політичні діячі створили Центральну Раду, яка 22 січня 1918 року перед усім світом проголосила Українську Народну Республіку, та стала самостійною, вільною і суверенною. Тим часом до влади у Росії прийшли більшовики. Росія не могла обійтися без України: тут і вугілля з металом, тут хліб і цукор, інше продовольство; тут Чорне море з портами і флотом; тут великі трудові ресурси - народ. Росії необхідно було приєднати до себе Україну.
Та ось надійшли 90 роки - час світлих надій та історичних звершень українського народу.
24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла «Акт проголошення незалежності України», яким проголосила незалежність України та створення самостійної української держави - України.
Першого грудня 1991 року сталася важлива подія в історії України. Понад 90% громадян, які взяли участь у Всеукраїнському референдумі, висловилися за незалежність України.
Настала переміна!
У цьому ж - ні найменшого гріха, -
На Україні буде Україна,
А не чиясь окраїна глуха.
Це так природно! Так,здається, просто
Що генієм омріяне пророцтво,
Урешті-решт, усе-таки збулось!
(зачитує Акт проголошення незалежності України)
(зачитує Постанову верховної Ради УРСР)
28 червня 1996 року Верховною Радою України було прийнято Конституцію, в якій остаточно затверджено незалежність нашої держави. Україна - це молода незалежна європейська держава. Нашій незалежності всього - 25!
В Україні ще багато нерозв'язаних проблем, які вирішує Президент України, уряд, Верховна Рада. Проте успішно вирішити і соціальні, і екологічні, і культурні, і політичні проблеми можна лише спільно, громадою, всім народом. Бо з діда-прадіда саме так Україна вистояла, гордо і нескорено. Про її славні історичні віхи стверджує вірш Г. Родіної:
Безмежний степ ріллі та кураю,
Чумацька пісня, мов крило чаїне.
Дівочий плач в невільницькім краю -
Моя, моя це й мого пращура Вкраїна.
Щавлева та кропив'яна бурда
Підступності й брехні жало зміїне.
Гулагів та Освенцімів біда -
Моя, моя це й мого батька Україна.
Розп'ята на Чорнобильських хрестах,
Ні перед ким не ставши на коліна,
Важкий до волі прокладає шлях -
Моя, моя стражденна ненька - Україна.
Я вірю, прийде, прийде та пора,
Де кожен день, як пісня солов'їна.
Де житиме для щастя і добра
Моя, дітей моїх й онуків Україна!
Зовсім скоро настане той час, коли ви, юні друзі, закінчите школу, й у ваших руках, як і в руках мільйонів інших громадян України , буде доля нашої держави. Тож своїми знаннями, працею, своїми досягненнями славте її. Вам є із кого брати приклад.
(Знайомство із фактами і цифрами місцевих газет про трудові досягнення хліборобів на чергових жнивах)
Будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю так, як заповів великий Тарас, бережіть волю і незалежність України, поважайте свій народ і його мову солов'їну. Шануйте себе і свою гідність і будьте шанованими іншими.
А дороговказом для вас хай стануть незабутні рядки В.Сосюри:
Любіть Україну,як сонце любіть,
як вітер, і трави, і води...
В годину щасливу і радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.
Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками.
Любіть Україну всім серцем своїм
І всіми своїми ділами.
(Виконання заключної пісні на фоні відео-матеріалів)
Література:
- Журнал «Позакласний час» №9 ,2002 с.23-29,с.59-63
- Журнал «Шкільний світ» №25-28, липень,2005,с.90
- http://www.cultura.kh.ua/images/documents/Zbirka_stsenariyiv _do_derzhavnyh_sviat.pdf
- https://www.youtuhe.com/watch7v-MYhN-e6YGVY
- https://www.youtube.com/watch?у=Г82ЬРо612хЦ
Паливода Олена Миколаївна, вчитель біології,
Мар'ївський навчально-виховний комплекс
Завантажити ►
| 
